Після початку повномасштабної війни український бізнес опинився в умовах, де швидкість адаптації стала питанням не лише розвитку, а й виживання. Тисячі підприємців були змушені вийти на нові ринки, релокувати команди, переосмислити моделі роботи та вибудовувати бізнес практично з нуля в інших країнах.
У 2022–2023 роках головним завданням було знайти партнерів, підтримку й перші точки входу на локальні ринки, але у 2024–2026 роках фокус змістився. Тепер підприємці дедалі частіше говорять не про швидкий старт, а про довіру, інтеграцію та довгострокову присутність.
Як пояснює Сергій Сароян, партнер Board у Празі, Відні та Одесі, а також партнер з розвитку міжнародної спільноти Board у світі, етап масової зовнішньої підтримки українського бізнесу поступово завершився. Якщо на початку війни українців активно підтримували і держави, і локальні партнери, то згодом ситуація змінилася: український підприємець став для закордонного ринку звичайним учасником конкуренції, який має доводити свою цінність на рівних із місцевими компаніями.

Це означає зовсім інші правила гри. Уже недостатньо просто мати сильний продукт або бажання вийти на іноземний ринок. Потрібно говорити мовою країни, де працює бізнес, використовувати локальні інструменти просування, наймати місцевих співробітників і враховувати культурні особливості. За словами Сарояна, саме така адаптація сьогодні стала критично важливою для українських підприємців за кордоном.
Окремо Сергій Сароян наголошує: класичні форуми, конференції та разові бізнес-заходи вже не дають того ефекту, який від них очікують підприємці. Такі події можуть бути корисними для знайомств, але вони рідко формують глибокі зв'язки або реальні партнерства. Після одного-двох днів спілкування люди роз'їжджаються, а контакти часто залишаються лише в телефоні.

На його думку, українські підприємці сьогодні не потребують додаткової мотивації — вони й так працюють у надскладних умовах, тож їм потрібні не гучні промови, а практична взаємодія, стабільність і середовище, де можна регулярно обмінюватися досвідом. Саме тому все більше значення набувають підприємницькі спільноти, побудовані не на разовому ефекті, а на системності.
На відміну від короткого нетворкінгу, бізнес-спільнота — це довготривалий простір довіри, де учасники бачаться не один раз, а регулярно. Вони обговорюють виклики, діляться контактами, перевіряють гіпотези, запускають спільні проєкти та підтримують одне одного у складних ситуаціях. Саме в такому середовищі, каже Сароян, формується справжня цінність ком'юніті: не в кількості знайомств, а в якості зв'язків.

Він підкреслює, що середній цикл перебування підприємця у спільноті Board триває роками. За цей час виникають не тільки робочі стосунки, а й міцні професійні та особисті зв'язки, які дозволяють будувати партнерство на основі спільних цінностей. Для багатьох українських підприємців саме це стає основою подальшого зростання.
Однією з головних тем у розмові Сарояна є довіра. На його думку, вона стала новою валютою бізнесу, особливо в умовах, коли підприємці працюють між різними країнами, юрисдикціями та культурами. Довіра не виникає миттєво й не створюється штучно — вона формується через спільний досвід, відкриту комунікацію та зрозумілі правила взаємодії.

Саме тому в таких спільнотах велике значення мають цінності: чесність, взаємодопомога, відкритість до обміну досвідом і відповідальність перед іншими учасниками. Люди приходять у ком'юніті не лише за вигодою, а й за можливістю бути корисними іншим. Це створює середовище, у якому легше народжуються нові ідеї, партнерства та бізнес-напрями.
За словами Сарояна, таких прикладів у спільноті — десятки, а то й сотні. Серед них є історії, коли підприємці знайомилися вже під час життя за кордоном і згодом відкривали спільні ресторани, виробничі або логістичні проєкти. Один із таких прикладів — учасники з Харкова та Одеси, які в Празі не лише познайомилися, а й змогли побудувати успішний ресторанний бізнес, який сьогодні продовжує масштабуватися.

Важливу роль у цьому процесі відіграє менторство. Досвідчені учасники допомагають новим підприємцям швидше адаптуватися до місцевих реалій, знаходити потрібні контакти й отримувати доступ до установ або сервісів, які допомагають вести бізнес у новій країні. У результаті спільнота стає не просто клубом для зустрічей, а робочою екосистемою, де підтримка має практичний вимір.
Попри відкритість, бізнес-спільноти не прагнуть бути масовими. За словами Сарояна, важливішими за масштаб бізнесу є відповідність цінностям та готовність працювати в довгостроковій логіці. Саме тому в такі об'єднання потрапляють не всі: люди можуть бути успішними, але не поділяти принципів спільноти або не бути готовими до чесної взаємодії.
Цей підхід дозволяє зберігати якість середовища, а отже — і рівень довіри. У спільнотах такого типу люди не просто шукають клієнтів або швидку вигоду, а будують стосунки, які можуть працювати роками. Саме це й відрізняє ком'юніті від традиційного нетворкінгу.
Ще один важливий аспект, про який говорить Сароян, — це роль українських бізнес-спільнот у формуванні іміджу країни за кордоном. Коли місцеві партнери бачать українських підприємців як організовану, відповідальну та професійну силу, це змінює ставлення до всього українського бізнесу.

Спочатку, за словами Сарояна, українським підприємцям у Європі часто доводилося долати недовіру й навіть небажання зустрічатися. Але з часом, завдяки послідовності, відкритості й реальним результатам, ситуація змінювалася. Локальні бізнес-спільноти починали самі проявляти інтерес до співпраці, а українці ставали повноправними учасниками ринку.
У довгостроковій перспективі, переконаний Сергій Сароян, саме підприємницькі спільноти будуть відігравати все більшу роль у розвитку бізнесу. У світі, де кордони стають менш відчутними, а економічні виклики — більш комплексними, перемагають не ті, хто працює ізольовано, а ті, хто вміє об'єднувати ресурси, досвід і людей.

На його думку, уже сьогодні через такі спільноти можна вирішувати десятки практичних завдань — від пошуку партнерів до запуску нових бізнесів. А в майбутньому їхня роль лише посилиться, зокрема й у відновленні української економіки. Саме спільноти можуть стати тим середовищем, де накопичується довіра, знання та капітал для наступного етапу розвитку країни.