Бабіш засуджений, Окамура виправданий: два тижні, що показали незалежність чеських судів

У перший тиждень вересня в Чехії пролунали два судові рішення, які стосуються політиків, чия коаліція після минулорічних виборів здобула репутацію «тимчасової безкарності». Вищий суд визнав винною Яну Нагйову, колишню бухгалтерку Андрея Бабіша в холдингу Agrofert, а нині депутатку Європарламенту — у справі «Гніздо лелеки» (Čapí hnízdo). А партія SPD разом зі своїм головою Томіо Окамурою були виправдані у справі про скандальні передвиборчі плакати із зображенням «хірурга з-за кордону».

Обидва рішення не стали несподіванкою — про ймовірний результат говорили ще торік. Нинішній прем'єр-міністр (Бабіш), якого вирок у справі Нагйової стосується напряму, наразі користується депутатською недоторканністю. Для його політичної кар'єри це означає новий стимул: перемагати на всіх наступних виборах і залишатися на чолі правлячої більшості, щоб ніколи не опинитися в становищі своєї колишньої співробітниці.

Суперечливе виправдання SPD

Партія SPD та її лідер, також нині прикритий депутатським імунітетом, були виправдані судом у справі про плакати із зображенням чорношкірого чоловіка з ножем у руці та підписом про «хірургів з-за кордону» — образ, який викликав широкий суспільний резонанс. Рішення суду зустріло чимало критики в суспільстві, проте з ліберальної точки зору розширення меж свободи слова є більш прийнятним, ніж їхнє звуження: не все, що виглядає відразливо, автоматично є протиправним. Важливіше, щоб суспільство саме дійшло згоди, що подібна риторика є неприйнятною.

Ще до минулорічних виборів Палата депутатів вперше видала Окамуру для кримінального переслідування, і весь сценарій тоді був реалізований до найменших деталей. Тепер голові SPD, можливо, доведеться жалкувати, що справа завершилася так швидко — він втратив можливість роками представляти себе жертвою політично мотивованого переслідування «відважних дисидентів». Натомість він отримав інше корисне підтвердження: чеське правосуддя, попри всі свої недосконалості, діє незалежно — навіть коли рішення виноситься на його користь. Можливо, варто було б пояснити це його коаліційному партнеру Бабішу, який визнає незалежність судів виключно тоді, коли рішення ухвалюються на його користь.

Що стоїть за виправданням

У дискусіях щодо виправдального вироку лунали й вагомі аргументи — наприклад, що суд тим самим фактично узаконює певний стиль політичної кампанії, який ще нещодавно вважався неприйнятним у суспільстві. Це справді відбувається, і тут важливо зробити кілька уточнень.

По-перше, надія, що кримінальне переслідування за словесні висловлювання саме по собі призведе до зростання толерантності в суспільстві, у кращому разі наївна, а в гіршому — небезпечна. По-друге, стиль загравання з народним расизмом «усі розуміють, про що йдеться» — не є ексклюзивною рисою SPD: подібною риторикою у 2013 році користувався і політик-християнин Маріан Єречка, просуваючи план «проти зловживання соціальними виплатами» (пізніше він публічно вибачився за це).

І по-третє, що, мабуть, найважливіше: легітимізував Томіо Окамуру як прийнятну політичну постать із «дещо різкішим» стилем не суд, а значно раніше — сам Андрей Бабіш, коли зробив головою Палати депутатів людину, яка з 2014 року систематично ставила під сумнів факт ромського голокосту. І навіть якщо у справі SPD чи Окамури після закінчення його імунітету рішення суду буде іншим, нинішній скликаний парламент 2025-2029 років уже не перепише своєї репутації.

Джерело: seznamzpravy.cz