Чехія щороку витрачає десятки мільярдів крон на підтримку сонячних електростанцій — що буде після 2030 року?

До кінця цього десятиліття в Чехії закінчиться термін дії державних гарантій на викуп електроенергії, який нині обходиться бюджету в десятки мільярдів крон щороку. Основними отримувачами підтримки залишаються сонячні електростанції, збудовані у 2009–2010 роках — за даними Оператора ринку електроенергії, лише минулого року вони отримали 30,7 із 43 мільярдів крон, виплачених усім відновлюваним джерелам, включно з вітровими й водними станціями, біомасою та теплоелектроцентралями.

Закон про підтримувані джерела енергії гарантує таким станціям викупну ціну протягом 20 років, тому для сонячних парків першої хвилі державна підтримка остаточно припиниться у 2029–2030 роках.

Хто платить і скільки

Зазвичай витрати на викуп електроенергії з відновлюваних джерел діляться між споживачами й державним бюджетом: домогосподарства платили 599 крон за кожну спожиту мегават-годину. Але цього року, щоб знизити навантаження на людей і бізнес, держава взяла всі витрати на себе, додатково виділивши з бюджету 17 мільярдів крон.

Згідно з проєктом бюджету на наступний рік, опублікованим на сайті Мінфіну, на підтримку відновлюваних джерел енергії загалом піде 40,72 мільярда крон — спочатку відомство закладало лише 31,9 мільярда. Минулого року сума підтримки відновлюваних джерел і теплоелектроцентралей склала рекордні з 2020 року 43,4 мільярда крон — зростання більш ніж на 8 мільярдів через падіння ринкових цін на електроенергію.

Що буде після 2030 року

Тема підтримки відновлюваної енергетики вже багато років викликає суперечки в політиці. Свого часу ексміністр фінансів Збинек Станюра намагався посилити умови виплат «старим» джерелам, але зіткнувся з невдоволенням власників електростанцій і відступив — підтримка збереглася і тепер повністю фінансується державою.

Що станеться з цими грошима після 2030 року, поки незрозуміло. Розмір оперативної підтримки встановлює Енергетичне регуляторне управління, а сам бюджет закладається у видатки Міністерства промисловості й торгівлі. За словами представника міністерства Тадеаша Провазника, питання фінансування після 2030 року наразі обговорюються на міжвідомчому рівні, а конкретні рішення з'являться під час підготовки відповідного законодавства.

Представник Мінфіну Філіп Бейгал припускає, що при зниженні витрат на підтримку відновлюваних джерел після 2030 року відповідна стаття бюджету міністерства промисловості може бути просто скорочена.

Чи залишаться гроші галузі

Не виключено, що частина підтримки збережеться, якщо цього вимагатиме ринок електроенергії. Наразі викупна ціна для власників сонячних станцій після вирахування сонячного податку становить близько 14 крон за кіловат-годину. Виконавчий директор Сонячної асоціації Ян Крчмарж вважає, що після 2030 року власники станцій будуть раді навіть ціні у 2,5 крони — доходи все одно принципово зміняться.

Деякі отримувачі підтримки виступають за її часткове збереження і після 2030 року. «З погляду власника електростанцій — так, тому що це забезпечить нам більший дохід від продажу електроенергії», — каже виконавчий директор Solar Global Томаш Бузрла. При цьому він визнає: тема чутлива, і замість продовження виплат галузь була б рада спрощенню дозвільних процедур для нових об'єктів, інвестиціям у розподільні мережі та чіткій позиції уряду щодо розвитку відновлюваної енергетики.

За словами представника Мінфіну, гроші, закладені на підтримку відновлюваних джерел, не можна вважати зарезервованою сумою, яка після 2030 року просто вивільниться для інших цілей — остаточне рішення стане зрозумілим лише з бюджету, який затверджуватимуть приблизно через три роки.

Нові статті витрат замість старих

Найближчими роками, ймовірно, з'являться нові проєкти, що потребуватимуть державної чи споживацької підтримки — насамперед ідеться про діючі вугільні електростанції та нові потужності, які держава обіцяла підтримати через так звані механізми потужності. Навіть якщо графа «Плата за підтримку викупу електроенергії з відновлюваних джерел» зникне з рахунків за електрику, її принаймні частково замінить інший збір.

Власники вугільних станцій вже попереджають, що експлуатація старих блоків може стати економічно невигідною ще до 2030 року, і закрити їх буде вигідніше, ніж продовжувати роботу. Чехії також знадобляться нові потужності — газові електростанції, теплоелектроцентралі й акумуляторні сховища енергії, для яких держава готує нову систему фінансування через механізми потужності: по суті, страховку, за якої держава платить операторам за готовність забезпечити потрібну потужність у мережі в критичний момент — коли не дме вітер, не світить сонце, різко зростає споживання або виходить з ладу велике джерело.

Внески на таку підтримку в критичні моменти ляжуть на споживачів або бюджет, а конкретна сума залежатиме від обсягу необхідної потужності. Крім того, через витрати на електромережі в майбутньому мають зрости й інші регульовані складові ціни електроенергії — плата за розподіл, за автоматичний вимикач і за системні послуги.

Джерело: seznamzpravy.cz