Чеські працівники в середньому затримуються на одному робочому місці 11,24 року — це помітно більше за середній показник по Євросоюзу, який у 2025 році становив 10,6 року. Такі дані наводить Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD), що об'єднує найрозвиненіші країни світу.
Довше за чехів на одному місці тримаються лише італійці, греки, словенці та португальці — але в цих країнах, як правило, значно вищий рівень безробіття, що й пояснює обережність працівників. Рекордсменами за «вірністю» роботодавцю в Європі стали Італія та Греція — приблизно 13 років на одному місці. А ось данці змінюють роботу найохочіше: в середньому вони затримуються в одній компанії неповних вісім років. У США медіанний показник і зовсім становить лише 3,9 року.
При цьому безробіття в Чехії — одне з найнижчих у ЄС: за даними Євростату, у квітні воно становило лише 3,1%, тоді як у Греції — 9,5%, в Італії — 5,1%, у Португалії — 5,7%. Здавалося б, страху залишитися без роботи у чехів бути не повинно, однак змінювати місце вони все одно не поспішають.
«Чехи досить обережні при зміні роботи. З практики підбору персоналу знаємо, що самою лише вищою зарплатою їх не переконати — важливі також дорога до офісу, колектив, соцпакет і те, чи справді новий роботодавець виконає обіцянки, дані на співбесіді», — розповідає маркетологиня кадрового агентства Advantage Consulting Марцела Вискокова.
Експерти називають це «культурною особливістю», характерною для країн колишнього східного блоку — подібна низька мобільність робочої сили спостерігається й в інших державах цього регіону. За словами представниці Deloitte Андреа Черної, чехи традиційно цінують стабільність вище за часті зміни й, на відміну від американців, вкрай неохоче переїжджають заради роботи.
Важливу роль відіграє й ринок нерухомості: високі ціни на купівлю та оренду житла здатні повністю «з'їсти» виграш від вищої зарплати в іншому регіоні. Вчителям, наприклад, невигідно переїжджати працювати до Праги з маленького міста — їхня зарплата фіксована за єдиною тарифною сіткою для всієї країни, а оренда житла у столиці коштуватиме значно дорожче.
Позначається і структура економіки: у Чехії багато зайнятих у промисловості та машинобудуванні, де плинність кадрів традиційно нижча, ніж у digital-секторі чи сфері професійних послуг, а вузька спеціалізація заважає працівникам застосувати навички в іншій галузі.
Ще одна причина обережності — фінансові резерви домогосподарств. За даними OECD, близько 22% чеських працівників не мають жодної фінансової подушки на випадок втрати роботи, а у більшості інших заощаджень вистачить максимум на кілька місяців. Навіть короткий період без доходу — під час відпрацювання, випробувального терміну чи перенавчання — може стати серйозним ударом по сімейному бюджету.
Для порівняння: у Данії діє модель, що поєднує гнучкий найм і звільнення з надійним страхуванням доходів та активною допомогою в пошуку нової роботи. У результаті там щороку змінюють місце близько 28% працівників, тоді як у Чехії — лише близько 15%. Середній показник по країнах OECD — 22%.
Тим часом зміна роботи вигідна не лише конкретній людині, а й економіці загалом: за розрахунками OECD, при прямому переході з однієї компанії в іншу зарплата в середньому зростає на 12%, а після періоду безробіття — приблизно на 8%. Низька мобільність робочої сили, на думку економістів, робить економіку менш ефективною: компаніям складніше знаходити потрібних співробітників, а новим галузям — набирати кадри.
Читайте також: Договір оренди в Чехії 2026: nájem vs podnájem, kauce
Джерело: seznamzpravy.cz