Європейський союз робить ставку на атомну енергетику як на заміну вугільної генерації та спосіб знизити залежність від імпортних енергоресурсів. За планами ЄС, до 2050 року потужність традиційних атомних електростанцій має зрости майже на дев'ять відсотків — з нинішніх 98 ГВт до 109 ГВт, а ще до 53 ГВт додатково можуть забезпечити малі модульні реактори (SMR).
Однак у цих амбітних планів є серйозна перешкода — вода. Як зазначає чеський еколог Ян Палащак, охолодження діючих і нових реакторів обходиться дедалі дорожче. Система сухого охолодження в чотири рази дорожча за циркуляційну, а та, своєю чергою, помітно затратніша за прямоточне охолодження, яке напряму використовує воду з річок і морів.
За словами експерта, під час підготовки оцінки впливу на довкілля (EIA) для нових енергоблоків АЕС «Дуковані» реальну ситуацію з водними ресурсами свідомо прикрашали. Розрахунки будувалися на тому, що старі й нові енергоблоки працюватимуть одночасно, при цьому на папері невелика річка Їглава фактично перетворювалася на повноводний сибірський Єнісей — аби лише формально обґрунтувати достатність водних ресурсів.
Експерт проводить паралель із ситуацією на Дунаї, рівень якого останніми роками періодично критично падає через посухи. Пересихаючий Дунай наочно показує: кліматична криза не лише не закінчилася, а й фактично поставила хрест на прямоточному охолодженні атомних станцій як на надійній технології для майбутнього.
На думку Палащака, атомна енергетика — необхідний інструмент боротьби зі зміною клімату, з чим погоджується і відомий американський бізнесмен Білл Гейтс. Але сама галузь повинна адаптуватися до нових кліматичних реалій, а не ігнорувати їх заради політичної доцільності.
Технічно охолодити нові атомні електростанції можливо і без прямого використання води з річок, наголошує експерт. При цьому чим більше технологій і компаній конкуруватимуть у рамках так званого «ренесансу атомної енергетики», тим економічно вигіднішими ставатимуть нові інженерні рішення для охолодження реакторів.
Джерело: ekolist.cz