Ліхтенштейн зрівняв у правах спадкування синів і дочок, але принц уже пообіцяв накласти вето на лібералізацію абортів

Князівство Ліхтенштейн, розташоване між Швейцарією та Австрією, у суботу оголосило про скасування пріоритету чоловічих нащадків у порядку спадкування трону. Відтепер, як повідомив правлячий дім, першою претендувати на престол зможе й старша донька монаршої родини — незалежно від статі.

На чолі конституційної монархії, однієї з останніх десяти в Європі, з 1989 року формально стоїть князь Ганс-Адам II, проте з 2004 року більшість офіційних обов'язків виконує його син, спадковий принц і регент Алоїз. «Порядок спадкування змінюється з чоловічого первородства на абсолютне. Відтепер трон успадкує перша народжена дитина незалежно від статі», — заявив 58-річний Алоїз у суботньому зверненні, підкресливши, що мета реформи — забезпечити, щоб князівством і династією керувала людина, найкраще підготовлена до цієї відповідальності.

У найближчому майбутньому реформа не змінить порядок спадкування: першим у черзі залишається 31-річний принц Йозеф Венцель, старший із чотирьох дітей Алоїза. Тим не менш символічне значення цього кроку велике — жінки в Ліхтенштейні здобули право голосу на загальнонаціональному рівні лише у 1984 році, а права жінок нині перебувають у центрі суспільної дискусії, і консервативна правляча династія зазнає гострої критики.

Вето ще до голосування

Група жінок у гірському князівстві розгорнула кампанію за проведення референдуму щодо декриміналізації абортів до 12 тижнів вагітності, скасування загальнонаціональної заборони на інформування про переривання вагітності та включення цієї процедури до системи медичного страхування. Громадська думка на їхньому боці: за даними липневого опитування, якби голосування відбулося, 62% виборців підтримали б такі зміни.

Однак спадковий принц заздалегідь — задовго до того, як буде подано хоч один голос, — оголосив, що накладе вето на будь-які поправки до закону. Річ у тім, що в Ліхтенштейні монархія влаштована інакше, ніж у більшості європейських країн: роль князя (фактично принца-регента Алоїза) далеко не церемоніальна. Монарх має право відправляти у відставку уряд і окремих міністрів, призначати суддів, пропонувати поправки до законів і накладати абсолютне вето, яке неможливо подолати.

Частина спостерігачів, зокрема Венеційська комісія Ради Європи, критикує такі повноваження як несумісні з європейськими демократичними стандартами. З іншого боку, ці правила у 2003 році схвалили самі громадяни на референдумі щодо масштабної конституційної реформи — щоправда, тоді князь Ганс-Адам II попередив, що в разі провалу реформи виїде жити до Австрії.

Загроза від'їзду як аргумент

Згодом принц Алоїз зазвичай користувався своїми повноваженнями обережно і жодного разу формально не застосовував вето. Проте свою силу він уміє демонструвати й інакше — так було у 2011 році, коли мешканці Ліхтенштейну востаннє намагалися через народну ініціативу легалізувати аборти.

Заздалегідь оголосивши про намір накласти вето, принц фактично вплинув на результат голосування: явка виявилася історично низькою, а підсумковий результат становив 52% голосів проти. Після цього в країні розгорнулася загальнонаціональна дискусія про роль монархії — чи не варто Ліхтенштейну наблизитися до інших європейських династій і обмежитися переважно церемоніальними функціями. Відповідь виявилася однозначною: на референдумі 2012 року 76% громадян висловилися за збереження права вето в принца. Щоправда, і цього разу князівська родина знову пригрозила покинути країну.

Таким чином, Ліхтенштейн іде врозріз із загальноєвропейською тенденцією до скорочення повноважень монархів. Для порівняння: герцог Люксембургу Анрі у 2008 році відмовився підписати закон про легалізацію евтаназії, після чого парламент вніс поправку до конституції, позбавивши монарха права затверджувати закони — тепер він лише формально їх оприлюднює. Експерти зазначають, що, попри такі обмеження повноважень, дослідження показують: конституційні монархії в середньому демонструють вищий рівень життя та довіри до інституцій, ніж республіки, оскільки династична влада діє з розрахунком на довгострокову перспективу і стримує можливі зловживання з боку обраних лідерів.

Джерело: seznamzpravy.cz