Втрата роботи, борги, статус матері-одиначки чи загроза виселення — саме такі моменти можуть змусити жінку сприйняти проституцію як найшвидший вихід із фінансового глухого кута. Про це в інтерв'ю розповіла Зденка Пехарова з «Товариства захисту жінок» (Spolek pro ochranu žen), яка називає це явище «соціально мотивованою проституцією» — коли жінка йде в секс-бізнес не за бажанням, а тому що не бачить іншого способу оплатити базові потреби.
За словами Пехарової, ключовим переломним моментом майже завжди стає загроза втрати житла. Якщо всі спроби вирішити ситуацію провалюються, а ні держава, ні родичі не допомагають, тиск особливо гостро відчувають матері з дітьми. При цьому більшість жінок перед тим, як піти в секс-бізнес, уже перепробували інші варіанти — і лише коли нічого не спрацювало, наважилися на цей крок.
Експерт визнає: частково соціально мотивована проституція — це наслідок того, що держава раніше не встигала вчасно підтримати людину до її падіння. За даними «Товариства захисту жінок», через помилки чиновників багатьом жінкам раніше не надавали належну екстрену допомогу — співробітники просто відмовляли, кажучи, що права на неї немає. Коли жінка зверталася до держави як до останньої надії й отримувала відмову, вона не бачила іншого виходу, окрім секс-бізнесу.
При цьому, за спостереженнями організації з польової роботи, останніми роками кількість чешок, які вперше входять у секс-бізнес, імовірно, знижується — хоча точної статистики для підтвердження цього поки немає. Організація з 2016 року веде діалог з урядом, і, за словами Пехарової, ні минулий, ні нинішній кабінет міністрів ніколи не відмахувалися від цієї теми на користь «важливіших» питань на кшталт війни в Україні чи інфляції.
Вихід із проституції триває в середньому сім років — і це, на думку експерта, один із найважчих аспектів проблеми, що вимагає великого ресурсу і від самої жінки, і від держави. Профілактика, підкреслює Пехарова, обходиться казні значно дешевше, ніж подальша ліквідація наслідків.
Якщо жінці загрожує термінова втрата житла і немає грошей на базові потреби, насамперед варто звернутися до соціального відділу за місцем постійної реєстрації — за законом муніципалітет зобов'язаний надати допомогу в разі потреби. Якщо допомога не спрацювала, можна поскаржитися старості муніципалітету або крайовому управлінню. Хороші відгуки, за словами експерта, отримують також громадянські консультаційні центри та відділення організації «Людина в біді» (Člověk v tísni).
Також діє єдиний механізм для тих, хто хоче змінити професію: можна написати до відділу соціальних питань крайового управління за місцем проживання з проханням надати контакти некомерційних організацій, які допомагають піти із секс-бізнесу — у кожному краї таких структур зазвичай кілька.
На сайті організації зазначено, що секс-працівниці можуть стати жертвами щонайменше 27 різних злочинів, проте до поліції доходять лише поодинокі випадки — через страх, сором, недовіру або побоювання, що їх не сприймуть серйозно. За словами Пехарової, останніми двома роками чеська поліція посилила контроль за коректною поведінкою співробітників щодо секс-працівниць, а звернутися у разі проблем можна як до місцевого відділення поліції, так і до відділу моралі.
З січня 2025 року чеське законодавство змінило визначення зґвалтування, зробивши акцент на відсутності згоди. За спостереженнями експерта, клієнти — особливо в Празі та серед людей із вищою освітою — стали частіше уточнювати у партнерки, чи все гаразд і чи не завдає щось дискомфорту, що відображає вплив публічної дискусії про згоду.
Окремим ризиком Пехарова називає цифровий слід — публікацію особистих даних, таємні зйомки, поширення фото та відео, шантаж. За її словами, жінка теоретично може видалити минуле з інтернету, але ніколи не може бути на сто відсотків впевненою, що воно більше ніде не спливе.
Читайте також: Страхування для продовження ВНЖ у Чехії: комплексний гід 2026
Джерело: flowee.cz