Щорічний метеорний потік Персеїди — одне з найкрасивіших небесних видовищ літа. У ясні ночі можна побачити десятки «падаючих зірок» на годину, особливо якщо спостерігати подалі від міського світлового забруднення — на пагорбах, луках чи в місцях із темним небом. Для цього потрібні лише плед, терпіння і погляд, звернений угору.
Персеїди — один із найпомітніших щорічних метеорних потоків. Його джерело — пил від періодичної комети 109P Свіфта-Туттля, відкритої 1862 року незалежно один від одного астрономами Льюїсом Свіфтом і Горасом Парнеллом Туттлем. За сучасними даними, ядро комети має діаметр 26 км, що робить її одним із найбільших тіл, які регулярно наближаються до Землі. Щоправда, період її обертання становить цілих 130 років, тому такі зближення трапляються нечасто.
Про комету нагадує саме потік Персеїд: щороку між 17 липня та 24 серпня Земля на своїй орбіті проходить поблизу пилового шлейфу, залишеного кометою. Частинки пилу — метеороїди — згорають в атмосфері, спалахуючи як метеори.
Після останнього зближення комети із Землею 1992 року з'являлися припущення про загрозу для нашої планети. Однак точні розрахунки орбіти показали, що небезпеки немає ні зараз, ні в майбутньому. Найближче до Землі комета підійде 3044 року, але навіть тоді відстань становитиме 1,6 мільйона кілометрів.
Персеїди видно вже після настання темряви, але ідеальні умови настають у другій половині ночі — між північчю та четвертою годиною ранку, коли сузір'я Персея з радіантом потоку піднімається вище над горизонтом.
Для спостереження варто обрати місце з достатньо темним небом, бажано за межами міст і селищ — вуличне освітлення сильно знижує кількість видимих метеорів. Рекомендується одягнутися за погодою, влаштуватися зручніше і запастися терпінням. Досвідчені спостерігачі радять дати очам щонайменше півгодини на адаптацію до темряви — тоді стають помітними й слабші метеори. Цього року найпопулярніший космічний «феєрверк» року знову очікується за сприятливих умов спостереження.
Для фотозйомки Персеїд рекомендується виставити на камері високу світлочутливість (ISO 1600 і вище), низьку діафрагму (в ідеалі менше f/4) і використовувати широкоформатний об'єктив.
Увечері, ще до настання темряви, серед перших зірок високо в зеніті можна побачити три світила, що утворюють так званий літній трикутник — Альтаїр, Денеб і Вегу, найяскравіші зірки літніх сузір'їв. Сузір'я Ліри утворює невеликий, але помітний ромб, у верхньому правому куті якого перебуває Вега — друга за яскравістю зірка північного неба, віддалена від нас на 25 світлових років.
Сузір'я Орла впізнається за характерною трійкою зірок, найяскравіша з яких — Альтаїр. Третє помітне літнє сузір'я — Лебідь із широко розкинутими крилами, що летить Чумацьким Шляхом назустріч Орлу; у його хвості сяє найяскравіша зірка сузір'я — Денеб.
Вражаюче видовище на небі зараз створюють також планети Юпітер і Сатурн — дуже яскраві об'єкти, видимі практично всю ніч і розташовані досить близько одна до одної. Юпітер неможливо не помітити — майже всю ніч це найяскравіший об'єкт на небі, тоді як Сатурн світить слабше. Марс з'являється близько другої години ночі, а о пів на четверту ранку сходить доволі яскрава Венера.
Увечері та вночі на небі також можна помітити жовто-оранжевий Арктур — найяскравішу зірку сузір'я Волопаса. Знайти його просто: потрібно подумки продовжити дугу ручки ковша Великої Ведмедиці — на кінці цієї дуги і перебуває зірка. Арктур у 30 разів більший за Сонце, але холодніший — температура його поверхні приблизно на 2 тисячі градусів нижча за сонячну. Поруч із цим сузір'ям розташоване сузір'я Північної Корони — невелика дуга з зірок із найяскравішою зіркою Геммою, чиє ім'я перекладається як «дорогоцінний камінь».
Джерело: kudyznudy.cz