На початку XX століття косметичні компанії в Європі та США почали додавати радіоактивний радій до кремів, пудри, мила і навіть зубної пасти, обіцяючи покупницям омолодження шкіри та приплив життєвих сил. Натомість замість краси люди отримували опіки від випромінювання, некроз кісток і рак.
Радій відкрили у 1898 році фізики Марія та П'єр Кюрі під час переробки уранініту. Отримати чистий елемент було вкрай складно: із кількох тонн руди вдавалося виділити лише мізерну кількість речовини, через що воно швидко набуло репутації чогось виняткового і майже чарівного.
Пізніше з'ясувалося, що радій самовільно випромінює енергію, здатну впливати на матеріали та живі тканини. На початку XX століття цю властивість почали вивчати в медицині — спочатку в дерматології, а згодом в онкології, де випромінювання застосовували для знищення пухлинних клітин.
Приблизно з 1910-х років у рекламі почали з'являтися твердження, що радій нібито благотворно впливає на зовнішність: вважалося, що слабкі дози опромінення стимулюють клітини шкіри. Жодних якісних довгострокових даних, що підтверджували б подібний ефект у здорових людей, тоді не існувало — це була маркетингова гіпотеза, а не доведений факт.
Одним із найвідоміших прикладів стала французька марка Tho-Radia, яка з'явилася у 1930-х роках. Назва була складена зі слів «торій» і «радій», що мало надавати продукції наукоподібного вигляду. Реклама наголошувала на використанні «найновіших лабораторних методів» і обіцяла помітне покращення стану шкіри. Косметику продавали в елегантних баночках і позиціонували як товар із науковим підґрунтям для вибагливих клієнток. При цьому історичні джерела не підтверджують жодного зв'язку Марії Кюрі з цими продуктами — сама вона виступала проти комерційної експлуатації науки.
Радій використовували далеко не лише в косметиці. У той час на ринку продавалися мінеральна вода зі додаванням радію, зубна паста, тонізувальні засоби від втоми та «оздоровчі» краплі. У США особливої популярності набув препарат Radithor — розчин радію у воді, який рекламували як засіб від утоми, болю та загального виснаження організму.
Переломним моментом стали конкретні трагічні випадки. Один із найвідоміших — історія «радієвих дівчат» (Radium Girls), працівниць фабрик із виробництва світних циферблатів годинників. Жінки наносили люмінесцентну фарбу з радієм на стрілки, а щоб надати пензлику тонкого кінчика, часто облизували його губами, тим самим регулярно ковтаючи радіоактивну речовину. У частини працівниць з часом розвинулися важкі ускладнення: некроз щелепи, анемія, злоякісні пухлини кісток.
Ще один гучний випадок стався у США з промисловцем Ебеном Байєрсом, який після травми почав регулярно пити Radithor і за кілька років випив понад тисячу пляшечок препарату. Радій накопичувався в його кістках і поступово руйнував їх. Байєрс помер у 1932 році, а його історія отримала широкий розголос у пресі.
У 1930–1940-х роках влада Європи та США почала посилювати регулювання радіоактивних речовин у міру накопичення наукових даних про їхню довгострокову шкоду та зростання кількості пов'язаних зі здоров'ям випадків. Після Другої світової війни радіоактивність стала міцно асоціюватися з ядерною зброєю та її наслідками, що остаточно поховало ідею радію як косметичного інгредієнта. Сьогодні його застосування в косметиці повністю заборонене європейським законодавством.
Читайте також: Термальні курорти та купальні Чехії: 11 місць для відпочинку та здоров'я
Джерело: vitalia.cz