Загадковий переворот у Чорногорії: російські спецслужби, поліцейська форма та виправдання через десять років

16 жовтня 2016 року в Чорногорії відбувалися парламентські вибори, перемогу на яких, за даними опитувань, впевнено здобувала правляча Демократична партія соціалістів прем'єра Мілo Джукановича — партія, що підтримувала вступ країни до НАТО. Того ж дня по всій країні пройшли масові затримання: поліція заарештувала кількох лідерів опозиційного Демократичного фронту та загалом дев'ятьох громадян Сербії.

За версією прокуратури, затримані готували державний переворот, плануючи наприкінці дня голосування захопити силові структури, усунути прем'єра та привести до влади режим, який зупинив би переговори про вступ до Північноатлантичного альянсу. До справи виявилися причетні й двоє співробітників російської військової розвідки ГРУ — Едуард Шишмаков і Володимир Попов, хоча жоден із них у день арешту в Чорногорії не перебував.

Хто опинився під слідством

Серед затриманих сербів були лідер ультранаціоналістичного проросійського руху «Сербські вовки» Александар Сінджелич та екскомандир спецпідрозділу поліції «Жандармерія» Братіслав Дікич. Звинувачення виглядали серйозно на тлі пам'яті про вбивство сербського прем'єра Зорана Джинджича у 2003 році, а Росія давно демонструвала невдоволення курсом Чорногорії на НАТО — так само, як і проросійські націоналісти в Сербії.

Ключовим свідком обвинувачення став сам Сінджелич: в обмін на пом'якшення вироку він погодився співпрацювати зі слідством і розкрив деталі операції. Процес тривав три роки, зрештою 13 осіб визнали винними: Дікич отримав 8 років, двоє представників чорногорської опозиції — по 5 років, а обидва росіяни заочно — по 12 років.

Справу закрито виправдальним вироком

На цьому історія не закінчилася. У 2021 році всі засуджені подали апеляції, і суд їх задовольнив. Потім рішення оскаржив уже державний прокурор, і лише цього року, через десять років після подій, суд остаточно закрив справу — з виправдальним вердиктом для всіх фігурантів.

То чи був переворот насправді, чи влада просто розправлялася з опозицією? Доказів для першої версії виявилося недостатньо, але й друга версія виглядає притягнутою: правляча партія й без того лідирувала за опитуваннями і зрештою перемогла на виборах, набравши понад 40% голосів, тоді як опозиційний Демократичний фронт, що виступав проти НАТО, отримав удвічі менше.

Суддя Верховного суду Зоран Радович у 2024 році заявив, що провину обвинувачених довести не вдалося: «Зброя, яку нібито мали використати під час перевороту, до Чорногорії так і не потрапила. З усього спорядження підтвердилося лише ввезення двох мобільних телефонів Lenovo», — зазначив він.

Підозрілі деталі

Журналіст-розслідувач порталу Bellingcat Крісто Грозєв, який спеціалізується на російських спецслужбах, звертав увагу на низку дивних обставин. За його даними, 24 жовтня сербська поліція затримала двох росіян і виявила таємний сховок із підробленою формою чорногорської поліції, готівкою в доларах та обладнанням зв'язку з шифруванням.

Через два дні до Белграда прибув голова російської Ради безпеки Микола Патрушев — за словами Грозєва, щоб «залагодити ситуацію». А ще через три дні поліція знайшла склад зброї, включно з гранатометами та великою кількістю автоматів.

Хай там як, чим закінчилася історія зі вступом Чорногорії до НАТО, вже відомо: 5 червня 2017 року країна стала 29-м членом альянсу.

Джерело: seznamzpravy.cz