Британський історик, почесний професор економічної історії Кембриджського університету Мартін Даунтон заявив, що показник відношення держборгу до ВВП — один із найбільш обговорюваних економічних індикаторів — насправді сильно переоцінений. За його словами, історія не підтверджує жорсткого зв'язку між високим боргом і низьким економічним зростанням.
Даунтон — автор нещодавно виданої книги «Економічне управління світом» (The Economic Government of the World), присвяченої 90 рокам роботи міжнародних економічних інституцій. Своїми висновками він поділився у подкасті PFI Talks, створеному у співпраці з Seznam Zprávy.
У XVIII–XIX століттях держборг служив насамперед інструментом влади: за його допомогою держави фінансували військові походи та колоніальну експансію. Сьогодні ж він швидше змушує владу тримати запозичення під контролем — інакше міжнародні інвестори просто перестануть давати в кредит. Але автоматичної формули «вищий борг — нижче зростання» не існує, підкреслює історик.
Близько 1810 року співвідношення боргу до ВВП у Британії сягало приблизно 200%, і суспільство це сприймало спокійно, оскільки в країні існувала потужна фіскальна держава, здатна обслуговувати такі зобов'язання і яка користувалася довірою. Уже тоді лунали скептичні голоси — економіст Девід Юм був переконаний, що подібна політика неминуче призведе країну до банкрутства.
З часом роль ринку в житті держави змінилася. «Зараз ситуація однозначно розвернулася: ринки облігацій карають за високий рівень боргу», — зазначає Даунтон. Деякі країни, включно з Німеччиною та Чехією, навіть запровадили законодавче «боргове гальмо» — ліміти на обсяг держборгу із санкціями за їх перевищення.
Помітний вклад у цю дискусію зробило дослідження Growth in a Time of Debt економістів Гарвардського університету Кеннета Рогоффа та Кармен Райнхарт, опубліковане одразу після світової фінансової кризи 2010 року. Автори стверджували: щойно борг перевищує приблизно 90% ВВП, економіка втрачає близько одного відсоткового пункту зростання щорічно.
«Ця теза перетворилася на загальноприйняту істину: високий борг убиває зростання, і його просто не можна допускати», — каже Даунтон. У Британії цю логіку використовував тодішній міністр фінансів Джордж Осборн, обґрунтовуючи жорстку політику економії, а на тих самих принципах будували свої дії МВФ, Європейський центробанк та Єврокомісія під час боргової кризи в Греції. «Уже тоді деякі з нас казали, що це неправильно і Осборн помиляється», — додає історик.
У міжвоєнний період британський борг наближався до 200% ВВП, а під час Другої світової війни перевищив цей порог ще сильніше. У першому випадку, на думку Даунтона, низьке зростання дійсно відбулося — але з інших причин: у квітні 1925 року Британія повернулася до золотого стандарту за завищеним курсом, що підірвало експортну промисловість і спровокувало масові страйки шахтарів.
А от після Другої світової війни, попри борг, що значно перевищував 200% ВВП, країну чекало швидке післявоєнне зростання. «Все залежить від того, що відбувається з відсотковими ставками, як суспільство сприймає оподаткування і що відбувається з міжнародними торговими потоками», — перелічує реальні фактори стійкості боргу історик.
На його думку, дискусію не можна зводити до одного показника відношення боргу до ВВП — важливо враховувати і те, яким майном володіє країна. «Гроші, витрачені на війну, — не те саме, що гроші, вкладені в інфраструктуру. Потрібно відійти від механічного погляду, наче перевищення боргом позначки в 100% ВВП автоматично шкідливе», — підсумовує Даунтон.
Карати державу виключно на підставі одного показника без урахування контексту, за словами історика, безглуздо там, де вирішальну роль відіграють значно складніші фактори — відсоткові ставки, політична легітимність, торгові потоки та геополітичні інтереси великих держав. Поки політики не визнають цього, людство продовжуватиме приймати неправильні рішення, підсумовує Даунтон.
Що стосується Чехії, країна відносно слабо закредитована, однак її економіка зростає надзвичайно повільно. Без пенсійної реформи на фоні швидкого старіння населення та оптимізації неефективної системи охорони здоров'я державні фінанси навряд чи покращаться, а борги країні варто скоріше скорочувати — інакше вони ризикують швидко вийти з-під контролю.
Джерело: seznamzpravy.cz