Роман Гелуз, співзасновник і керівник родинної групи Heluz Group, перетворив цегельню на півдні Чехії, відроджену після революції, на бізнес з обігом 2,5 млрд крон. У 2025 році показник EBITDA групи становив 319 млн крон. Свій підхід до бізнесу він формулює просто: підприємництво — це не сподівання на краще, а вміння мати про запас одразу кілька рішень.
Сьогодні в Heluz Group близько семисот працівників і десять компаній. Основа родинної справи — цегла та будівельні системи, але група давно пішла далі: деревообробка, виробництво ізоляційного скла, постачання вікон і димарів, власна девелоперська лінія зі спорудження родинних будинків і квартир. Серед активів родини також кілька спортивних об’єктів, зокрема гольф-комплекс Golf Driving Range у Шиндлових Дворах неподалік Чеських Будейовиць.
Коріння історії — в Дольнім Буковсько. Після революції Владімір Гелуз, а потім і його сини Роман і Міхал вирішили продовжити родинну спадщину предків і знову розпалити цегельні печі на півдні Чехії. На початку 1990-х батько повернувся з Німеччини, знайшов документи про націоналізовану за комуністів фабрику й ухвалив рішення: він викупив територію назад. Для цього батькам довелося влізти в борги — вони взяли кредит і купили цегельню, історія якої сягає 1876 року. Про виробництво цегли Владімір Гелуз тоді майже нічого не знав, але, за словами сина, як інженер-механік він здатен впоратися з будь-яким завданням — син порівнює його з Макгайвером.
Сам Роман Гелуз у 1983 році, будучи восьмирічним хлопчиком, виїхав із батьками та братом із Чехословаччини до Німеччини. У Баварії родина починала практично з нуля. Він прожив там 35 років і зробив управлінську кар’єру: шістнадцять років пропрацював у керівництві мюнхенського аеропорту. Потім залишив налагоджене життя, повернувся до Чехії та очолив родинну компанію. На підвіконні його кабінету стоїть модель Airbus A380 — нагадування про роки в авіації, — а поруч вишикувано маленькі цеглинки з логотипом родини.
Останні роки для галузі були важкими: пандемія, інфляція, стрибок цін на енергію, потім війна в Ірані та триваючі проблеми з логістикою в районі Ормузької протоки. Проте песимізму в словах Гелуза немає. За його словами, головний урок цих років — уміння ухвалювати рішення швидше й частіше. Світ може різко перевернутися вже завтра, і завдання менеджменту — бути до цього готовим. Коли чотири роки тому через війну в Україні та збої в ланцюгах постачання обговорювали навіть можливе відключення газу, у компанії вже було розуміння, що робити. Кризи Гелуз сприймає як виклик, а не загрозу: «Життя складне, але не заплутане».
Про повернення до Чехії він говорить без жалю. Вирішивши переїхати, він зробив це «з усім багажем»: до Німеччини навідується три-чотири рази на рік до друзів, але дім тепер тут. На його думку, чехи живуть краще, ніж самі про себе думають: інфраструктура та сервіси на досить високому рівні, люди приємні, а в охочих і досі є можливості відкрити власну справу.
Всередині компанії батька Романа з усмішкою називають «паном інвестором» — адже саме його рішення колись запустило історію, яка сьогодні виросла в бізнес на два з половиною мільярди.
Текст: редакція Around Prague