Чому в Чехії протестний електорат обирає не "німецьку AfD", а рух ANO

На виборах до земельного парламенту східнонімецької землі Саксонія-Ангальт перемогу здобула правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD), набравши 43,8% голосів. Ця земля вважається однією з найбідніших і найстаріших частин Німеччини через відтік молоді — і, на думку політологів, багато в чому нагадує депресивні регіони Чехії, такі як Устецький край чи Остравщина. Однак чеські виборці за схожих умов голосують не за радикалів, а за більш поміркованих.

Схожі проблеми, різні відповіді

Політолог факультету соціальних наук Карлового університету Алеш Міхал порівнює Саксонію-Ангальт із проблемними регіонами Чехії: там теж спостерігається відтік молоді, висока економічна депривація та брак великих місцевих центрів. Але якщо німецькі виборці за такої ситуації дедалі частіше звертаються до AfD, яку контррозвідка країни вважає екстремістською організацією, то в аналогічних чеських регіонах домінує рух ANO і, меншою мірою, партія SPD. Раніше електорат цих територій підтримував ліві сили — соціал-демократів і комуністів, але виборці відвернулися від них, відчувши, що ті не обстоюють їхні інтереси.

За словами Міхала, різниця пояснюється місцевою специфікою: у Німеччині набагато гостріше сприймаються теми міграції та розколу між заходом і сходом країни, тоді як у Чехії подібного жорсткого розмежування немає.

Справа не в ідеології, а у відсутності альтернатив

Політолог та експерт з питань екстремізму Ян Гартвіх вважає, що річ передусім у відсутності поміркованої альтернативи традиційним партіям. У Німеччині, за його словами, розчаровані виборці просто не мають іншого вибору, крім AfD, руху "Альянс Сари Вагенкнехт" або посткомуністичної Die Linke. У Чехії ж таку альтернативу істеблішменту й досі пропонує рух ANO.

Гартвіх переконаний: теоретично схожого результату могла б досягти будь-яка партія — успіх AfD пояснюється не стільки ідеологією, скільки переконливістю запропонованої політичної історії, навіть якщо вона не повністю відповідає дійсності. Інші партії, на його думку, просто не знайшли достатньо переконливої відповіді.

Ностальгія за минулим і ставлення до Росії

Обидва експерти відзначають роль комуністичного минулого, хоча трактують її по-різному. Міхал говорить про німецьку "остальгію" — східнонімецьку ідентичність, що протиставляє себе Заходу, до якої додається й проросійський настрій, пов'язаний із дешевими енергоносіями як основою німецької економічної моделі. У Чехії, за його словами, подібної сильної ностальгії немає, а туга за соціалістичними часами тримається переважно на економічних аргументах.

Гартвіх же вважає більш важливим чинником потягу до Росії не стільки комуністичну спадщину, скільки економічні труднощі та відчуття покинутості з боку Заходу й центрального уряду — і це, на його думку, стосується і чеських периферійних регіонів, де люди відчувають, що живуть гірше за інших.

Обидва політологи погоджуються, що найближчим часом різкого зростання вкрай правих сил у Чехії не очікується. Гартвіх зазначає, що не бачить у країні партії, здатної вирости до масштабів AfD: навіть SPD, яка програмово найближча до німецьких радикалів, має ресурс лише на утримання позицій у парламенті. Міхал додає, що результати останніх парламентських виборів показують — чеські виборці й досі шукають поміркований протест в особі руху ANO, а не радикальні альтернативи.

Для порівняння: на виборах у Саксонії-Ангальт AfD не змогла самостійно здобути більшість у парламенті. На другому місці, втративши 25 відсоткових пунктів, фінішували християнські демократи з ХДС. До земельного парламенту також пройшли соціал-демократи, "зелені", Die Linke та "Альянс Сари Вагенкнехт". За загальнонімецькими опитуваннями AfD також лідирує з підтримкою 28% виборців, випереджаючи коаліцію християнських демократів канцлера Фрідріха Мерца на вісім відсоткових пунктів.

Джерело: seznamzpravy.cz