«Не хочемо до тата»: діти написали політикам, а їхню матір судять за це

Тринадцятирічна дівчинка та одинадцятирічний хлопчик відмовляються жити з батьком після розлучення батьків і 1 липня звернулися з листом до депутатів, сенаторів, міністерств та канцелярії президента Чехії з проханням про допомогу. Суд не повірив, що діти спираються на власний негативний досвід, і вирішив, що їх налаштувала проти батька мати — проти неї поліція порушила кримінальну справу, а контакти з дітьми звели до однієї години на тиждень під наглядом.

За рішенням Міського та Крайового судів у Брно, мати нібито систематично перешкоджає спілкуванню дітей з батьком і налаштовує їх проти нього. У квітневій постанові крайового суду йдеться, що діти залишилися без належної турботи, а їхній психічний розвиток «серйозно під загрозою» через маніпуляції, зрив навчання і те, що мати не забезпечила їм потрібної професійної допомоги.

Суд вдався до крайнього заходу: забрав дітей у матері та помістив їх до кризового центру на півдні Моравії, а потім обмежив контакти з нею і постановив передати їх під опіку батька. Більше того, у справу втрутилася поліція: за заявою органу соціально-правового захисту дітей проти матері порушили кримінальну справу — спочатку за підозрою у знущанні над підопічною особою, потім перекваліфікували на загрозу вихованню дітей. Саме через це переслідування суд і обмежив її батьківські права майже повністю.

«Ми ніби у в'язниці, хоча нічого не зробили»

«Чотири місяці ми не вдома. Нам здається, що це як в'язниця, хоча ми нічого не зробили. І ми стовідсотково знаємо, що мама — наша опора», — написали діти на початку літніх канікул із кризового центру. За їхніми словами, мати вірить їм і їм її дуже бракує.

Діти наполягають: їхня відмова від батька — це власна думка і досвід, а не результат навіювання. Суди ж дійшли висновку, що неприйняття батька — наслідок тривалого впливу матері. Редакція не має повних матеріалів справи і не береться судити, хто з батьків правий у цьому гострому конфлікті, однак випадок порушує ширше питання: коли держава має вірити думці дитини, а коли — вважати, що вона діє під чужим впливом.

Критика сенаторки та омбудсменки

Однією з небагатьох політиків, хто відреагував на лист дітей, стала адвокатка та сенаторка Гана Марванова. Вона запросила документи по справі і, за її словами, не знайшла експертного висновку, який би доводив, що мати маніпулює дітьми проти батька. «Це класична післярозлучна суперечка двох батьків, і діти чітко пояснюють, через які страхи не хочуть до батька. Я переконана, що саме в таких випадках потрібно враховувати думку дитини, як це прописано в Конвенції про права дитини», — заявила вона.

Марванова розкритикувала суди й поліцію за те, що ті вплутують у батьківські суперечки інструменти кримінального права: «Ці інституції криміналізують одного з батьків за те, що дитина скаржиться на іншого». За її словами, подібних випадків у її практиці останнім часом стало помітно більше, тоді як десять років тому нічого подібного не траплялося.

Мати дітей, за фахом спеціальний педагог у школі, наразі перебуває під слідством за підозрою у загрозі вихованню дитини. Через кримінальну справу їй довелося піти зі школи. «Окрім турботи про дітей з'явилася ще й серйозна турбота про фінанси», — розповідає вона. За її версією, батько дітей перестав цікавитися ними ще тоді, коли народився молодший син, тобто 11 років тому, і його байдужість тривала аж до 2024 року. Адвокат батька Ян Гроборз викладає протилежну версію: нібито саме мати своїми діями руйнувала стосунки дітей з батьком і налаштовувала їх проти нього, тоді як батько спочатку був просто менш наполегливим.

Позиція прокуратури та омбудсменки з прав дітей

Верховна прокурорка Ленка Брадачова повідомила, що прокурори фіксували випадки, коли маніпуляції одного з батьків призводили до психологічної шкоди дитині, однак даних про те, скільки подібних кримінальних справ було порушено останнім часом і чим вони закінчилися, у неї немає. При цьому вона визнала загальну тенденцію: «Останніми роками ми помічаємо прагнення криміналізувати конфлікти, які за своєю природою мають бути предметом цивільних, а не кримінальних спорів».

На запитання, чому поліція не сприймає серйозно думку дванадцятирічної дитини про те, з ким вона хоче жити, Брадачова відповіла, що достовірність показань дитини потрібно оцінювати суворо індивідуально, з урахуванням її розумової зрілості та здатності достовірно описувати те, що відбувається навколо.

Влітку у справу втрутилася омбудсменка міністерства праці та соціальних справ Міхаела Носкова. Після переговорів із місцевим органом опіки їй вдалося знайти спосіб забрати дітей із кризового центру, не передаючи їх одразу батькові, з яким вони жити відмовляються. «Найбільше мене дивує те, що з одного боку ми говоримо: дванадцятирічна дитина може сказати, чого хоче, а коли вона це каже, система схильна стверджувати, що вона бреше, бо її налаштував другий з батьків. Для мене це абсолютно нелогічно», — зазначила вона.

Тимчасовим рішенням стало те, що дітей забрала до себе бабуся по материнській лінії — вона прийняла їх із кризового центру в розпал літа. Але суперечка на цьому не закінчилася: зараз, коли канікули завершилися, діти досі не знають, де і з ким будуть жити та до якої школи підуть.

Читайте також: Брно: що подивитися і куди піти

Джерело: seznamzpravy.cz