Уряд Чехії не може здешевити іпотеку: її ціну визначає насамперед ринок, а державні субсидії здатні, навпаки, здорожчити житло. Так вважає іпотечний експерт Лібор Остатек. У Польщі після запровадження субсидій ціни подекуди підскочили майже на чверть, а Чехія нині розглядає податкові пільги для молоді.
Здешевлення іпотеки було однією з передвиборчих обіцянок Андрея Бабіша, але відтоді, як він прийшов до уряду, кредити лише дорожчають. «Щоб політик міг це зробити, нам довелося б жити сорок років тому, коли комуністична партія могла встановити, скажімо, позику для молодят під один відсоток. У нормальній ринковій економіці політик впливає на це нульовою мірою», — каже Остатек.
Прем’єр критикує Чеський національний банк і його процентну політику, яка, на його думку, робить житлове фінансування дорогим. Але зв’язок між ключовою ставкою ЧНБ і ціною іпотеки далеко не такий прямий. Двотижнева ставка репо впливає передусім на ціну короткострокових грошей, а іпотеку оформлюють, як правило, на кілька років, і її ціну формують інші інструменти.
Головний із них — процентні свопи, тобто ціна довгострокових грошей, від якої відштовхуються банки. Далі йдуть маржа банку та його комерційна політика, яка має враховувати конкуренцію. У чеських банків іпотечна маржа нижча за середню в ЄС — у довгостроковій перспективі близько 0,7 процентного пункту.
Експерт показує це на прикладі поточного року. На початку березня трирічні процентні свопи коштували близько 3,4–3,5 %, а після спалаху конфлікту на Близькому Сході за кілька тижнів подорожчали приблизно на один процентний пункт, тоді як ЧНБ свою ставку весь цей час не змінювала. На ціну іпотеки впливає і те, як інвестори оцінюють економіку, інфляцію та борги окремих держав.
Парадокс у тому, що уряд критикує високі ставки центробанку, але своєю політикою впливає на середовище, в якому формуються ціни. Якщо держава живе з великими бюджетними дефіцитами, їй доводиться позичати більше грошей, а це може позначитися на дохідності держоблігацій, інфляційних очікуваннях і зрештою на ціні довгострокових грошей. «Якщо господарювання держави піде урозтіч, дефіцит і держборг зростатимуть, це, звісно, позначиться на ціні іпотеки», — каже Остатек.
Тому, за його словами, важлива й незалежність ЧНБ, чия задача — стежити за інфляцією та фінансовою стабільністю, а не підлаштовувати монетарну політику під політичні обіцянки. Прогноз експерта обережний: «Я не бачу майбутнє чорним, але не чекаймо здешевлення». Наступного року середній рівень іпотечних ставок може залишитися вищим за 5,5 %, а подорожчати можуть продукти, енергія та пальне.
Якщо не можна вплинути на ціну довгих грошей, залишається заплатити різницю між ринковою та бажаною ставкою з бюджету. Здешевлення іпотеки на один процентний пункт — з нинішніх 5,5 до 4,5 % — сильно допомогло б позичальникам: середня сім’я з іпотекою в 4,5 мільйона крон заощаджувала б 2750 крон на місяць, тобто близько 33 тисяч крон на рік. Але на таку пласку дотацію з казни знадобилося б близько восьми мільярдів крон. Витрати поділили б усі платники податків, зокрема й ті, хто не має іпотеки: «Усім шести мільйонам платників податків Чехії ця забава коштувала б 1400 крон наступного року», — підраховує Остатек.
У дотацій, за словами експерта, є й побічний ефект: дорожчає саме житло. Якщо держава підтримує попит, але не забезпечує швидкого зростання пропозиції, покупці отримують дешеве фінансування, а продавці й забудовники відповідають на зростання попиту вищими цінами.
Застережливий приклад — Польща. У 2023 році тамтешній уряд запустив програму пільгової іпотеки: звичайні ринкові кредити коштували близько 7–8 %, а обрані покупці отримували кредит зі значно нижчою ставкою, різницю покривали з бюджету. Підтримка дуже швидко вичерпалася, а ціни на нерухомість, особливо у Варшаві та інших великих містах, за один-два роки зросли до 25 %.
У Чехії уряд розглядає підтримку житла через підвищення податкових відрахувань відсотків за іпотекою для людей до 36 років. Нині за кредитами, оформленими з 2021 року, можна відрахувати максимум 150 тисяч крон на рік, за старішими іпотеками ліміт — 300 тисяч. За урядовим проєктом молодим ліміт підвищать ще на 50 тисяч крон.
Остатек нагадує, що відрахування відсотків діє майже тридцять років і в минулому мало сенс: у дев’яності роки іпотечні ставки становили 13–15 %. Але за часів дуже низьких ставок пільга сильніше працювала для домогосподарств із великими іпотеками та високими доходами. «Ми, по суті, допомагали високооплачуваним людям», — зазначає він.
Саме підвищення ліміту для молодих він не вважає дрібницею. За його розрахунком, нинішнє максимальне відрахування дає родині податкову економію близько 22 500 крон на рік, а підвищення ліміту ще на 50 тисяч принесе приблизно 7500 крон. Загалом родина могла б заощаджувати близько 30 тисяч крон на рік.
Проблему експерт бачить у тому, що держава знову підтримує насамперед купівлю житла у власність, а решту форм залишає осторонь. На житло потрібно дивитися як на ціле: не лише на тих, хто купує квартиру в іпотеку, а й на орендарів, муніципальне будівництво та соціальне житло. Якщо держава виділить одну групу покупців, вона може погіршити становище інших, адже підтримка знову посилить попит на житло у власність, а пропозиція квартир при цьому не зросте.
Гід Around Prague з теми: Ипотека в Чехии для иностранца: кому дадут и сколько нужно своих
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz