«Ми врятували футбол»: світ засуджує брудну гру Аргентини після фіналу ЧС

На стадіоні MetLife завершився фінал чемпіонату світу з футболу: збірна Іспанії перемогла Аргентину, а після матчу замість рукостискань і привітань на полі спалахнула бійка — Леандро Паредес бив по обличчю іспанських гравців, не зумівши змиритися з поразкою.

За статистикою матчу, іспанці перевершили суперника за ударами у створ воріт із рахунком 12:0, а за загальною кількістю ударів — 22:2. Аргентинці почали хоч якось загрожувати воротам суперника лише в доданий час овертайму, після 120-ї хвилини гри. Ліонель Мессі розплакався, усвідомивши, що не зможе захистити титул чемпіона світу.

Іспанське видання Marca прокоментувало підсумок так: «Йшлося не просто про перемогу на чемпіонаті світу. Йшлося про порятунок футболу — і ми його врятували». Газета зазначає, що аргентинці весь турнір покладалися на вольові камбеки наприкінці матчів — проти Єгипту в 1/8 фіналу та проти Англії в півфіналі, — але у вирішальній грі команда просто відмовилася від спроб забивати, зробивши ставку виключно на руйнування гри та затягування часу.

Колишній італійський форвард Джузеппе Россі назвав матч «найнерівнішим фіналом в історії» чемпіонатів світу. Ексчемпіон світу з Німеччини Тоні Кроос обмежився двома словами: «Переміг футбол». Британське видання The Telegraph написало про «перемогу над аргентинськими злочинами», а The Times констатувало: «Іспанський метод виявився сильнішим за аргентинське божевілля».

Довгоочікуваний гол іспанці забили лише на 106-й хвилині — відзначився гравець, що вийшов на заміну, Ферран Торрес, якого до того критикували на турнірі за нереалізовані моменти. Аргентина ж, окрім відчайдушного тиску наприкінці матчу, нічого не змогла протиставити супернику. Символічним моментом став епізод у доданий час основного часу, коли Енцо Фернандес, вже маючи жовту картку, без жодної потреби збив Кубарсі.

«Серед усіх цих провокацій і брудної тактики було легко відповісти тим самим і почати грати в інший футбол. На щастя, Іспанія відхилила це запрошення», — пише Marca. «Аргентина вкотре перетворила футбольне поле на поле бою, ми ж вчинили рівно навпаки — продовжували розігрувати м'яч і вірити у футбол».

Примітно, що раніше у півфіналі проти тієї ж Аргентини збірна Англії під керівництвом тренера Томаса Тухеля сама позбавила себе шансів на перемогу, зробивши ставку на глуху оборону, — Мессі й партнери двома точними ударами не дозволили англійцям поборотися за золото. У фіналі ж аргентинці довели подібну тактику руйнування гри до краю: навіть маючи в складі, можливо, найкращого футболіста в історії, команда лише чекала на спортивне диво, бігаючи полем без м'яча і стаючи дедалі роздратованішою.

Колишній зірковий англійський нападник Майкл Оуен написав: «Цілком заслужена перемога Іспанії. З великим відривом найкраща команда турніру» — і з цією оцінкою зараз практично ніхто не сперечається.

На Піренейському півострові розпочався справжній карнавал. Для Іспанії цей титул значить особливо багато: перша перемога на чемпіонаті світу 2010 року відкрила цілу епоху тріумфів, два роки тому команда виграла Євро, а тепер стала й чемпіоном світу. Іспанське видання AS зазначає: «Ніколи раніше чинними чемпіонами світу з футболу одночасно не ставали і чоловіча, і жіноча збірні однієї країни. Наші успіхи — результат бездоганної футбольної ідентичності: жодних експериментів, усі іспанські команди грають в одному стилі, від дорослої збірної до юнацької до 17 років».

Поки на вулицях Іспанії не вщухає свято, країна вже думає про чемпіонат світу 2030 року, який відбудеться спільно з Марокко та Португалією. У складі збірної вже є на кого спертися — наприклад, офіційно визнаний найкращим молодим гравцем турніру Кубарсі та інший юний талант Ямаль. Настрій іспанських уболівальників після ейфорії від перемоги гранично зрозумілий: «Так, ми можемо виграти знову».

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz