Нападник «Тенерифе» Хесус де Мігель помер після зіткнення з воротарем «Андорри» Хесусом Овоно в другому іспанському дивізіоні, повідомили ЗМІ. Що могло спричинити смерть і чи змінить вона футбол, розповів спортивний лікар Йозеф Маурер, фахівець із колінних суглобів і паху, який багато років працював у баскетболі та в празькій «Славії».
Чехословацький футбол знає схожу трагедію. У травні 1972 року воротар «Градця-Кралове» Вацлав Оплт упав під ноги нападникові. Франтішек Груска зі словацького «Мартина» за три хвилини до кінця хотів забити переможний гол, а Оплт кинувся на м’яч. Сталося зіткнення: коліно потрапило в груди. Оплт помер за два дні. За словами очевидців, порушення правил там навіть не було. Маурер згадує, що згодом тренував доньку Оплта, якій на момент смерті батька не було й двох років.
За словами лікаря, смерть могли спричинити два механізми. Перший — вагусна смерть, коли надмірно подразнюється блукаючий нерв, що відповідає за серцевий м’яз. Іноді зупинку серця може викликати навіть сильний ляпас по вуху. Другий — коммоціо кордіс, струс серця: тупий удар в ділянку серця викликає фібриляцію шлуночків, і кров перестає надходити до тіла. У випадку де Мігеля, за його словами, це або забій серця, або вагусна смерть. Обидва випадки часто вдається врятувати швидкою реанімацією, але тут, попри швидке втручання лікарів і доставку до лікарні, допомогти не вдалося.
У понеділок Овоно грубо порушив правила на центральній лінії та отримав червону картку. Стаття 142 іспанського кримінального кодексу стосується спричинення смерті через необережність: найчастіше її застосовують до дорожніх аварій, але воротареві можуть загрожувати до чотирьох років ув’язнення. Справою займається відділ розслідування вбивств на Тенерифе.
«Я не юрист і не поліцейський, а лікар, спортсмен на все життя і насамперед людина. Упевнений, що цей момент він носитиме в собі завжди, скільки б не повторював, що не хотів нашкодити», — каже Маурер. Він порівнює це з ненавмисним наїздом на пішохода в ожеледицю. На його думку, повернутися до футболу Овоно буде дуже важко. Нападник Груска, за його словами, теж відчував тавро й говорив, що носитиме це в серці до смерті.
Такий удар, за оцінкою лікаря, міг скінчитися вибитими зубами, струсом мозку чи забоєм хребта, а смертельна травма після подібного зіткнення трапляється приблизно раз на 50 років. Він згадав і чемпіонат світу 1982 року, коли німецький воротар Гаральд Шумахер збив француза Патріка Баттістона: той залишився непритомним, зі струсом мозку, вибитими зубами, трьома зламаними ребрами та пошкодженим хребтом, а Шумахер не отримав навіть жовтої картки.
Воротарів із дитинства вчать захищатися, виходячи до м’яча, тому вони виставляють уперед коліно. Іноді переборщують, і наслідки бувають тяжкими, тепер — смертельними. Маурер не думає, що футбол зміниться: він не уявляє інструкцій, які запобігли б таким грубим виходам воротарів, а репресії та жорсткі покарання тут не спрацюють. Воротарі й надалі йтимуть у єдиноборство коліном уперед, бо знають від дитячих тренерів, що так вони захищають себе.
Заодно лікар висловився про змагання, де двоє б’ють одне одного долонею по обличчю: з медичного погляду їх слід заборонити негайно, доки не спрацював вагусний рефлекс, після якого серце зупиняється назавжди. «Блукаючий нерв — дуже небезпечна річ», — наголошує Маурер.
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz