Житло і молодь у Чехії: читачі сперечаються про фрустрацію

Молодь у європейських містах дедалі голосніше заявляє про фрустрацію: багато хто переконаний, що економічні правила влаштовані так, що наздогнати тих, хто почав раніше, уже неможливо. У Чехії це найгостріше видно на прикладі житла. Редакція Seznam Zprávy зібрала найцікавіші коментарі читачів у рубриці «Форум читачів».

Чому житло не дешевшає

За даними Seznam Zprávy, доступніше житло фігурує серед пріоритетів кожного уряду, але на практиці майже нічого не змінюється. Одна з причин: більшість чехів уже живе у власному житлі, а в тих, хто має квартиру, немає особливого стимулу підтримувати будівництво нових. До того ж молоді не хочуть копіювати кар'єру батьків і розраховувати на державу, вони шукають власні способи забезпечити себе.

Читачі цю тезу підхопили. Лібор Вашек вважає, що рішення про підтримку житлового будівництва ухвалюють люди, у яких житло вже є, а квартири будують як інвестиційні об'єкти, а не як некомерційний товар. Ян Отрадовець пише, що будують переважно елітні квартири для інвесторів, а державі доведеться або запустити будівництво, або повернути на ринок порожні квартири, інакше «дочекаємося палаючих вулиць, як на Заході». Йому заперечує Вероніка Павличкова: житлове питання не вирішили навіть до 1989 року, і вирішити його неможливо, бо зростає кількість домогосподарств з однієї людини, а кожному потрібне своє житло.

«Нам ніхто нічого не дарував»

Читачі старшого покоління нагадують, що легкого шляху не було ні в кого. Бланка Янковська пише: людина завжди чимось жертвувала заради житла. Одні роками прив'язувалися до фірми заради службової квартири, інші йшли в армію чи на шахти, брали іпотеку й будували дім власними силами, а власну квартиру отримували лише до 40–60 років. «Прага завжди була дорогою і радше для обраних», — додає вона. Петра Кучикова згадує, що за її молодості іпотека коштувала близько восьми відсотків, а на перший внесок п'ять років збирали через будівельні заощадження.

Мартін Моравек, якому скоро 50, нагадує: у кожного покоління щось легше, а щось важче, і молодші завжди скаржаться, що старшим було простіше. Свіжий пенсіонер Мілан Морава зізнається, що до сорока років майже не знав ні розваг, ні поїздок, самі лише роботу. Молодим він заздрить лише в одному: цінам на житло. «Я постійно питаю, хто в цьому винен? А в селах у прикордонні стоять порожні будинки».

Що відповідає молодь

Представник покоління Z Адам Мікулка бачить причину недоступного житла в спекулянтах, які скуповують квартири за завищеними цінами, після чого ці ціни вважаються нормальними. Він погоджується з економістом: помилка держави в недостатній пропозиції, а відрахування іпотеки з податків знову допомагає заможним. Його висновок: без допомоги батьків шансів немає.

Тереза Свободова бачить поєднання збою економічної системи й природної зміни цінностей: якщо людина чесно працює, але не може розраховувати ні на власне житло, ні на гідну пенсію, навіщо їй беззастережно довіряти такій системі? Молоді до того ж ставлять під сумнів життя, в якому весь час лише працюють і виплачують, а справжнє життя відкладають на потім. Яна Ахмад додає: молоді не хочуть менше працювати, а хочуть, щоб праця мала сенс і дозволяла по-справжньому жити, а не животіти від зарплати до зарплати.

З іншого боку, Романа Кашпарова вважає, що покоління Z на житло все ж заробить, але не хоче в село: молодь віддає перевагу містам зі швидко доступними розвагами. А Мілослав Хлапек застерігає, що перевірені рецепти нормального життя можуть перестати працювати, наприклад, важке навчання на юриста в епоху ШІ нічого не гарантує, а молодь, на його думку, успадкує суспільство з величезними боргами. На це Давид Ондражка відповідає, що борги накопичуються не лише «після нас», а в молодих є можливість голосувати за тих, хто не братиме в борг, але такий уряд не обере ніхто.

Гід Around Prague за темою: Іпотека в Чехії для іноземця: кому дадуть і скільки потрібно власних

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz