Блокчейн-аналітики приписали атаку на криптобіржу Binance хакерській групі TraderTraitor, яку уряди та дослідники пов’язують із Північною Кореєю. За їхніми даними, КНДР стоїть і за атаками на банки, інші криптобіржі та блокчейн-платформи, а для країни під міжнародними санкціями кібератаки стали одним із головних способів здобути іноземну валюту.
Звичайного кіберзлочинця часто підводить одна помилка. «У світі кіберзлочинності часто достатньо єдиної помилки, щоб поліція вас упіймала», — каже Алек Зебрік із компанії Chainalysis, яка аналізує рух криптовалют.
Північнокорейці ж, за його словами, практично недоторканні. «Це хакери, яких підтримує держава, вони роблять це для режиму. Тому вони продовжуватимуть — і після невдач, адже міжнародній спільноті дуже важко вжити проти них заходів», — пояснює Зебрік.
Чи допомагав хакерам під час атаки на Binance штучний інтелект, Зебрік упевнено сказати не може. Але північнокорейські кіберзлочинці, за його словами, використовують ШІ у своїх кампаніях «досить ефективно».
Гроші здобувають і за межами країни: програмісти за кордоном під вигаданою особою шукають віддалену роботу в чужих компаніях. У цьому сходяться американські та південнокорейські представники, а також посадовці ООН. Сам Пхеньян давно заперечує будь-яку причетність до кібервзломів, називаючи звинувачення політично мотивованою вигадкою. Відповідальність за історію з Binance він також відкидає.
За даними дослідників і втікачів із КНДР, режим добирає найздібніших учнів уже в середньому шкільному віці. Найкращі потрапляють до кіберпідрозділів при армії, решту готують до роботи за кордоном.
«Є дуже мало сфер, де можна заробити стільки грошей. Тому багато розумних північнокорейських хлопців і дівчат хочуть вивчати IT і ставати програмістами», — розповідає Нам Бада, директорка правозахисної організації PSCORE із Сеула.
Еліту режим заохочує преміями в іноземній валюті, найкращим житлом у Пхеньяні та шансом на кар’єру. Але для більшості звичайних програмістів робота не прибуткова й не добровільна.
У кожної команди є щомісячний план, скільки вона має заробити. «Норму треба виконати за будь-яку ціну. Наприкінці або на початку місяця гроші мають надійти на рахунок начальника, інакше план не зараховується, — описує Нам Бада. — Якщо не виконають, на них чекають різні покарання та приниження».
Заради кращого доступу до інтернету режим відправляє їх за кордон. «Схоже, вони розширилися на Китай, Росію та Південно-Східну Азію, а тепер і на Африку та Монголію», — каже Нам.
Але й там вони не живуть вільно. «Вони живуть і працюють лише між собою, у відведених місцях, — розповідає директорка PSCORE. — Зазвичай працюють по 12–16 годин на день, а іноді й до 19. Вихідних практично немає».
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz