Церква святого Івана в Евору: готика та блакитні азулежу

Церква святого Івана Євангеліста в португальському Евору вважається однією з найкрасивіших церков Португалії, тож не дивно, що вже 1910 року вона отримала статус національної пам’ятки культури. Парадоксально, але частіше її знають під назвою Лойуш (dos Lóios), а прославив її готичний портал.

Історія та таємниці датування

Час побудови церкви «блакитних ченців» огорнутий таємницею. За одними джерелами, будівля належить до кінця XIV століття, за іншими — її звели не пізніше 1485 року як храм-пантеон для родини графів де Мелу, а за третіми — заснування всього монастирського комплексу припало лише на 1487 рік. Згодом монастирську церкву перетворили на готель. Храм освятили 1491 року.

Заснування монастиря, як вважають деякі джерела, відбулося з ініціативи першого графа Олівенси дона Родригу де Мелу, головного охоронця короля Афонсу V і губернатора Танжера. Монастир збудовано на фундаменті руїн середньовічного замку, і він став чудовим зразком пізньої готики регіону Алентежу. Сама церква витримана майже повністю в мануеліанському стилі, а її готичний портал із п’ятьма архівольтами поєднує мармурові колони з гранітними капітелями та вапняковим балдахіном.

Що побачити всередині

За готичним порталом відкривається багато оздоблений інтер’єр. Азулежу створено 1711 року майстром Антоніу ді Олівейра Бернардешем, і вони зображують сцени з життя венеціанського патріарха святого Лоренцо Джустініані. Вони чудово контрастують із білими склепіннями й вважаються одним із найважливіших творів майстра. Увагу привертає й отвір у підлозі, крізь який видно крипту поруч із маврською цистерною, а також бічна каплиця зі зразками позолоченого різьблення.

Родинна усипальниця в церкві зрештою принаймні частково з’явилася: у каплиці Святих Дарів стоїть мармурова гробниця Франсішку де Мелу — ренесансна робота Ніколау Шантерена з барельєфними постатями засновників. Тут же поховані дон Родригу де Соза з дружиною, дон Руй де Соза та донья Бранка де Вілена. У залі капітули зберігся вхід зі стовпчастим порталом і підковоподібними арками — зразок регіональної мануеліно-мудехарської архітектури; медальйон нагадує про участь дона Родригу в битві при Азамурі 1508 року, за ним приблизно датують спорудження зали.

З лівого боку нави розташована трибуна патронів із балконом і білою мармуровою балюстрадою початку XVIII століття. У ризниці збереглися цінні меблі та рештки фрески початку XVII століття з Голгофою в оточенні ангелів, автором якої, імовірно, був Хосе де Ескобар. Хори збудували в XVI столітті, через що зник колишній фасад і з’явився нартекс, а головний вівтар поставили 1630 року. Лісабонський землетрус 1755 року серйозно пошкодив церкву, і вона втратила багато первісних елементів.

Практична інформація

Церква стоїть на вершині так званого еворського акрополя, впритул до античного храму, тому повз неї проходять небагато людей. Адреса — Largo do Conde de Vila Flor. На відміну від більшості інших церков міста, вхід платний — 7 євро, але квиток дійсний і на виставки в сусідньому палаці Кадавал. Відкрито щодня, окрім понеділка, з 10:00 до 18:00.

Читайте також: Празький Град зсередини: 9 місць на території фортеці, які не можна пропустити

Around Prague за матеріалами turistika.cz