Він вижив 889 днів у російському полоні: боєць «Азову» готується до помсти

Український боєць полку «Азов», який захищав Маріуполь і завод «Азовсталь», провів у російському полоні два з половиною роки. Після обміну полоненими він фізично відновився і за п’ять місяців добровільно повернувся до лав захисників, а нещодавно був поранений під час виконання бойового завдання і тепер очікує на операцію в Києві.

Про пережиті 889 днів у російському полоні він написав книгу під назвою «Окраєць», яка якраз виходить в Україні. За його словами, єдиною думкою, яка тримала його живим у полоні, була думка про помсту: «Мене продовжували бити ті сибіряки, хлопці з розкосими очима, припікали електрошокером, випалювали свастику на спині... Я думав: дасть Бог, зустріну вас на фронті чи десь ще — і все вам поверну».

Боєць розповів, що незадовго до повномасштабного вторгнення Росії був у маріупольському театрі на виставі «Майстер і Маргарита» — у тій самій будівлі, яку російські війська згодом зрівняли із землею, знаючи, що всередині ховаються сотні жінок і дітей.

За його словами, загін добре знав Маріуполь, що давало перевагу над противником, але було нестерпно спостерігати загибель містян. За два місяці українських бійців відтіснили до «Азовсталі», місто було оточене з суходолу, моря й повітря, а найближчі свої позиції перебували за 120 кілометрів. Щоб пробитися до «Азовсталі» з правого берега річки, де не залишилося мостів, бійцям довелося перепливати її під обстрілом — уже маючи поранення шістьма осколками в лопатку. За словами ветерана, сотні бійців загинули за один день на шляху до заводу.

Прорвавшись на територію заводу, загін опинився повністю відрізаним від постачання й підкріплень, хоча важка техніка противника туди пройти не могла. Боєць зізнається, що тоді змирився зі смертю, спав у бункері з протигазом — оскільки росіяни застосовували проти захисників токсичний газ — а також тримав при собі гранату й пістолет на випадок необхідності прориву чи самооборони в безвихідній ситуації. За його словами, ворожа авіація завдавала по «Азовсталі» до ста авіаударів на добу.

Приблизно через місяць оборони заводу командир повідомив бійцям, що президент Володимир Зеленський віддав наказ здатися в полон, а російська сторона нібито обіцяла гуманне поводження, харчування та обмін полоненими протягом трьох-чотирьох місяців. Частина бійців відмовлялася здаватися, готова битися до кінця, однак рішення було ухвалене заради порятунку тяжкопоранених побратимів, які без медичної допомоги вмирали живцем на території заводу.

Бійці розуміли, що обіцяні умови не будуть дотримані і що для росіян належність до полку «Азов» та участь в обороні Маріуполя — особливий привід для розправи. Здавши зброю, полонених спочатку відправили до виправної колонії в Оленівці — те саме місце, де через три місяці сталася масова розправа над українськими військовополоненими внаслідок теракту. Умови там були важкими: у бараку, розрахованому на 70 осіб, утримувалося понад 330 полонених, бракувало їжі, санітарні умови були жахливими, а в приміщеннях водилися щури. Тим не менш полонених здебільшого фізично не чіпали — били, за оцінкою оповідача, приблизно одного з п’ятдесяти.

Після теракту в Оленівці полонених почали розвозити по інших місцях — когось до Донецька, когось до Сибіру. 26 вересня 2022 року боєць разом з іншими побратимами з полку «Азов» був переведений до Таганрога Ростовської області, де, за його словами, розпочався найжорстокіший етап ув’язнення: слідчі намагалися змусити його зізнатися у вбивстві трьох мирних жителів у Маріуполі, застосовуючи катування, електрошокери, побиття залізними прутами й гаками. Він стверджує, що так і не підписав зізнання, попри постійні тортури.

Around Prague за матеріалами novinky.cz