Автор чесько-російського словника, що став хітом у Празі

Раніше ми не були знайомі з Максимом Янбековим, але, прочитавши невеличку статтю на сайті adme під назвою «Веселий чесько-російський словник», вирішили, що стаття про автора книги обов’язково має з’явитися на Around Prague у новій рубриці «Люди». Зв’язатися з Максом було неважко – ми знайшли його профіль у «Вконтакте» й написали йому. Ми не були на сто відсотків певні, що отримаємо позитивну відповідь, але вже за кілька годин прийшло повідомлення: «Дякую за інтерес. Ми з радістю погодимося!»

Інформації про автора книги, яка підірвала рунет, майже не було, тож ми вирішили дізнатися про цю людину якомога більше.

Довго думати над тим, де саме влаштувати зустріч з автором книги, нам не довелося – ми хотіли показати творчу майстерню, де вона створювалася. Проте виявилося, що майже всю книгу Максим намалював на колінах в автобусі Пльзень–Прага. Деякі малюнки були зроблені в квартирі, де Максим мешкає разом із дружиною Анастасією, куди нас, власне, і запросили.

Знайомство

Коли ми зайшли до квартири, нас зустрів автор книги та чорна кішка, яка спершу уважно нас оглянула, а потім зникла за кріслом. «Це член нашої родини – кішка на ім’я Багіра», – сказав Максим.

Around Prague: Привіт!

Максим: Привіт, заходьте! Насті поки що немає, вона в басейні, скоро прийде. Сідайте, щось бажаєте: чай, каву… Сподіваюся, не отрую вас, у нас зазвичай усе готує Настя (посміхається). Так… де ж це все лежить? (шукає)

AP: Ти сам звідки і як з’явилося бажання переїхати до Європи? З Настею ви вже в Празі познайомилися?



М: Я з Москви. Ох… це дуже довга історія. Ми познайомилися ще в першому виші, де навчалися на художників і дизайнерів. Це було у 2005 році. Закінчили навчання, я влаштувався на роботу, і ми почали жити разом. Ми майже одразу завели кішечку, а потім несподівано батько Насті запропонував нам повчитися в Чехії. Ми поговорили, подумали і вирішили, що варто спробувати – якщо залишимося в Москві, то коріння проросте в цю країну, в це місто, і ми точно ніколи не зважимося на такий крок. І ми поїхали навчатися…

AP: На якому ти курсі? Скоро закінчуєш навчання?

М: Уже закінчив! У мене кілька годин тому був останній державний іспит! (задоволено)

Погоджуватися треба одразу!

AP: Тобто ініціатива йшла від Насті та її батька?

М: Так склалося, що він запропонував, а ми знайшли тут школу. Забув сказати, що до цього ми вже раз приїжджали до Праги – це була наша перша закордонна поїздка. Аа! Ні! Є ще одна цікава історія. Вийшло дуже чудово… Влітку, коли ми ще не знали, що переїдемо жити до Праги, я освідчився Насті на Карловому мості. Вона погодилася, але не одразу (сміється), та я її переконав, що погоджуватися треба одразу (сміється). А то що це таке: «Я подумаю, я подумаю».

Потім ми повернулися до Москви й зрозуміли, що незабаром Чехія стане нам рідною. Ми зібрали всі речі, взяли кішку і поїхали на вокзал. Ох, нас проводжало людей 20, було дуже весело…

Слухайте… А кішка вас одразу прийняла… Зазвичай вона боїться, а тут обнюхала всіх і грається з вами.

«Коли ми побачили книгу про різні способи справляння нужди, вирішили випустити наш веселий словник»

AP: Максиме, вас же публікували на adme? З вами якось зв’язувалися?

М: Так, саме тоді й зв’язалися. Це був якраз той момент, коли стався цей сплеск. До речі, ми вже майже повністю розпродали весь наклад. Ми думали, що люди посміються, хтось розповість друзям – і на цьому все, а потім, коли про нас написало кілька сайтів, люди почали купувати книги. Прикро, що багато хто не вказує авторів – хтось писав про нас, але, певно, ім’я автора загубилося серед купи репостів.

AP: Хто здебільшого замовляє книги? З яких міст?

М: Найбільше замовлень із Москви та Санкт-Петербурга, але найнесподіванішими для нас стали замовлення з Ізраїлю та Шотландії, з інституту в Глазго. Її замовив собі професор. Було дуже незвично писати таку адресу.

AP: Як народилася ідея книги?

М: У нас в інституті було завдання: намалювати щось веселе і смішне. До речі, зараз дещо покажу (йде шукати). Я вчився на графічного дизайнера, і мені дали завдання намалювати щось кумедне. Коли я працював над проєктом, у мене й з’явилася ідея. Я подумав, що деякі слова звучать по-чеськи зовсім не так, як по-російськи, хоча пишуться майже однаково – і таких слів в обох мовах чимало. Спочатку назбиралося вісім слів, а потім ми з Настею почали шукати й просто обалдіти від того, як насправді їх багато. Якось так усе й пішло – спершу виконав завдання для університету, професорам було дуже смішно, вони залишилися задоволені, а я отримав «відмінно».



Подивившись на перший варіант книги, ми зрозуміли, що вона не приверне увагу російського читача, тож вирішили її переробити: змінили формат, додали ілюстрацій і попрацювали над обкладинкою – ми хотіли, щоб люди бачили в ній себе, тому й з’явився Валерик (так звати персонажа, який прикрашає обкладинку словника).

Загалом ми зробили її іншою, на наш погляд, приємнішою. Спочатку я навіть думав зробити малюнки в книзі реалістичними, але потім вирішив цього не робити. До речі, ось, погляньте, мій перший ескіз.



Для нас одним із вирішальних моментів була книга Якуба Плахи, яка показала, що книга може бути справді про що завгодно. Його книга присвячена десяткам різних способів справляння нужди та різноманітним фактам про це. Ми й подумали: якщо такі книги існують і вони популярні, то чому б і ні?



AP: Чи буде продовження?

М: Та… Насправді я все намалював так швидко, що в мене вже готово 60 слів для другої частини словника, і зробив я це за тиждень, поки відпочивав у Хорватії.



AP: Ти все робиш сам чи разом із дружиною?

М: У нас усе поділено, процес такий: спершу ми з Настею добираємо слова, я все малюю, хоча в нашій родині більше малює Настя, але тут вийшов виняток, потім вона допомагає мені з кольором і радить, як краще. А ще Настя дбайливо пакує всі книги перед відправкою поштою – це теж важлива частина процесу і чимала праця.

Ооо… Згадав! Зараз покажу вам ще одну свою роботу. У нас було завдання: зробити книгу і, відповідно, намалювати її дизайн. Я обрав роман «Механічний апельсин» Ентоні Берджеса – книгу про підлітків та їхній спосіб життя, вони цілими днями вживали наркотики, пили алкоголь і влаштовували безлад в окрузі. Мені було цікаво над цим попрацювати, я обирав яскраві кольори, щоб передати атмосферу. Цю книгу я зробив ще у 2008 році.



AP: Максиме, скільки книг ти вже зробив?

М: Якщо все порахувати разом, то, напевно, книжок 20 вже точно буде, але це все для інституту. Просто з’явилася любов до книг, і я не міг відірватися.

Загалом для мене словник став такою віддушиною, мені дуже хотілося малювати руками. Спочатку ми думали зробити мобільний застосунок, але вирішили, що він усе одно не передасть тих відчуттів. Книжка все ж залишиться стояти на поличці, і це пам’ять на все життя, а якби був застосунок, його б використали один раз і все. Наша книга просто не веселитиме так в електронному вигляді.

Друга частина книги. Повний ексклюзив

AP: У першій частині було 60 слів, скільки буде в другій?

М: Теж 60, але я хочу зробити її більшою, цього разу для чехів. Перша частина все ж для росіян, а в другій у нас буде не Валерик, а Гонзік, який з рогаликом у руці вирушить підкорювати Росію. Я вам навіть зараз покажу перший варіант, але він ще не остаточний, персонаж поки не дуже схожий на чеха.



AP: Може, білі шкарпетки й сандалі?

М: Так! Я б і сам цього хотів, але він повністю, на жаль, не влізе (сміється). Зараз покажу вам кілька ескізів.

М: Спершу малюю олівцем, потім сканую, роблю все разом із кішкою, вона майже завжди сидить зверху й дивиться, як я працюю.



AP: У тебе завжди є чітка картинка в голові, що саме ти хочеш намалювати?

М: Ні, буває, що довго не можу придумати якийсь образ, тож викидаю малюнок і слово з книги, а потім приходить натхнення, і я швидко малюю – та найбільше не люблю працювати, коли це не в задоволення.

Багіра не любить фотографуватися, але робить це чудово



М: Багіро! Тільки не кусайся! Вона звикла грати зі мною, взагалі вона в нас мисливець. Коли вона жила в будинку, то постійно тягала мишей, тому штучні їй зараз нецікаві. Якщо даємо їй іграшкову мишку, вона з нею не грається, а от якщо замовляємо з кролячим хутром – тоді так! Вона в нас вередлива! Багіра з’являється у словнику тричі, образ кішки скопійовано саме з неї.



Близько 21:00 Максу подзвонила Настя й сказала, що скоро буде вдома, тож ми вирішили зачекати на неї і зробити ще кілька кадрів. Поки чекали на Настю, Макс показував нам ескізи майбутньої книги і дозволив кілька сфотографувати, щоб читачі потім самі змогли вгадати, які саме слова придумав до них автор.

М: Може, будете узвар? Ми ходили на Петршин і назбирали там яблук. Коли прийшли додому, Настя зробила узвар і шарлотку. Ну що, п’ємо?

Максим тільки встиг налити нам узвару, як у двері постукала Настя. Ми познайомилися з дуже милою дівчиною і запропонували наостанок зробити кілька знімків, Настя не відмовилася, але спершу попросила дві хвилинки, щоб розчесати волосся, адже «я щойно з басейну прийшла».

Наостанок хотілося б подякувати Максиму й Насті від імені всієї команди Around Prague за чудово проведений час, подаровану книгу і смачний узвар.



За фотографії окремо дякуємо Іллі Мальцеву, який за допомогою фотоапарата зумів передати атмосферу цього чудового вечора.