Власник Brano Group Павел Юржичек, який нещодавно відзначив 70-річчя, десять років готував свого сина Вацлава до передачі справ. Компанія з обігом близько шести мільярдів крон переходить до спадкоємця, а сам засновник у подкасті The Forbes Show заговорив ще й про те, чому Європі варто повернутися до російського газу.
Передати фірму дітям, на його думку, іноді складніше, ніж її збудувати. Юржичек хотів передати синові не просто управління, а відповідальність за справу всього свого життя, яку той має продовжити. Тому в родини є власна «конституція» з чітко прописаним баченням майбутнього компанії.
Сам він із бізнесу не йде: через PJ Holding він збирається займатися інвестиціями. Найбільше його приваблюють охорона здоров’я та технології на кшталт водню. Він також став співзасновником клініки психічного здоров’я Antares у Брно, яка має служити всім поколінням — і дорослим, і дітям.
Юржичек вважає, що соцмережі деформують дітей: замість книжок та ігор у м’яч надворі молоде покоління «зависло» в телефонах. За його словами, це «льодяник», від якого діти не можуть відмовитися, а залежність спричиняє проблеми в родинах, у навчанні та впливає на психічне здоров’я.
Ще різкіше він оцінює становище в Європі. Високі ціни на енергію, надлишок регулювання та брак технічної освіти, на його думку, послаблюють промисловість і ставлять компанії в становище, коли їм важко витримувати світову конкуренцію. США та Китай, навпаки, пропонують середовище, де бізнес розвивається іншими темпами, і саме туди він переносить свої виробництва.
«Європа більш мертва й відстала. У Китаї справді намагаються, умови там неймовірні, бо бізнес підтримують. Технологічно вони давно попереду нас», — стверджує Юржичек. До майбутнього європейського автопрому він ставиться скептично: щоб залишитися промисловою державою, Європі потрібно перестати зв’язувати підприємствам руки.
Окремо підприємець торкнувся ціни на газ. Важливий постачальник СПГ до Європи — США, і вони, за його словами, «вичавлюють Європу, як ганчірку». Нині Європа купує в них газ по 99,27 євро за мегават-годину, тоді як у США він коштує від дев’яти до одинадцяти доларів. Європі, на думку Юржичека, доведеться шукати власні джерела, але зрештою їй, імовірно, не залишиться нічого іншого, як частково повернутися і до Росії. Це особиста позиція підприємця, а не офіційна лінія.
У повній версії подкасту він розповідає, чим його надихає Томаш Бата, яких помилок він уникав би сьогодні, чому закінчився його спір про Mora-top у Страсбурзі та чому він ніколи не повернувся б у політику.
Текст: редакція Around Prague