Липова алея Валленштейна в Їчині, Чехія, стала пам’яткою культури

Чотирирядна липова алея Валленштейна в місті Їчин, де росте 1140 дерев, визнана пам’яткою культури. Вона також входить до системи природоохоронних територій Natura 2000 — через рідкісного жука-самітника, який живе в дуплах її лип.

Що являє собою алея

Серцелисті липи висаджені на відстані шести метрів одна від одної. Алеєю йдуть дві доріжки: південна асфальтована править за велодоріжку, північна — утрамбована, ґрунтова. У двох місцях алею впоперек перетинають місцеві дороги до кварталу Соудна, а наприкінці, біля Валдіце, навскоси — дорога на Семіли. Після неї алея триває ще 93 метри до брами Валленштейнської лоджії; ця частина належить до початку XIX століття. Дерева розташовані так, що в день літнього сонцестояння на одному кінці алеї сонце сходить, а на другому заходить.

Історія посадок і догляд

Роботи зі створення алеї за проєктом італійського архітектора Нікколо Себреґонді розпочалися у 1629–1630 роках. «Нові липи посадили за два тижні, з 6 по 19 листопада 1632 року, — над цим працювало до 138 осіб. До 1927 року липи, ймовірно, змінювали тричі, і, на думку фахівців, вік окремих дерев тоді не перевищував 150 років», — повідомили в мерії.

Останнє велике оновлення відбулося у 2011 і 2012 роках: після вирубування й нової посадки замінили або доповнили приблизно третину дерев. За останні близько 20 років садівники замінили приблизно половину лип, а крони формують так званим «головним» обрізуванням. На утримання алеї місто щороку витрачає близько 400 000 крон.

Взірці та місце в ландшафті

Безпосереднім взірцем, імовірно, слугувала дворядна алея між Празьким Градом і Стромівкою, закладена 1611 року за рішенням імператора Рудольфа II. Другим можливим взірцем була чотирирядна алея у віденському Пратері, створена імператором Максиміліаном II у 1564 році.

Липова алея — ключовий елемент їчинського композиційного ландшафту, що було типово для архітектури Валленштейна й бароко загалом. «Композиція ґрунтувалася на прямій лінії та розміщених на ній церковних і світських спорудах. Унікальна оптична вісь мала поєднати місто Їчин із лоджією в Лібосаді під горою Зебін, а також із ландшафтними домінантами — замком Велиш і картузіанським монастирем у Валдіце, відповідно замком Кумбурк», — повідомило міністерство культури.

Джерело: ekolist.cz