Криста Пайк пережила страту: чи можна стратити вдруге в США

Наприкінці вересня в Теннессі не вдалася страта 50-річної Крісти Пайк: вона пережила дві смертельні дози пентобарбіталу й була доставлена до лікарні. Зараз у США вирішують, чи можна спробувати стратити її знову. «Як це могло статися? Це має бути просто зробити. Не повинно бути особливо складно», — прокоментував те, що сталося, Дональд Трамп. Але його подив, як пишуть аналітики, недоречний: смертельна ін’єкція далеко не така надійна, як здається.

Ін’єкція дає збої частіше за все

Серед усіх методів, які застосовувала американська юстиція, невдалі страти найчастіше траплялися саме за смертельної ін’єкції. Аналіз страт з 1890 по 2010 рік показує проблеми більш ніж у семи відсотках випадків. Ще 2022 року серйозні ускладнення супроводжували сім із двадцяти страт цим способом: то не вдавалося поставити катетер, то процедура затягувалася на кілька годин. Зазвичай невдалі страти не закінчуються виживанням засудженого, а ведуть до повільнішої й мучливішої смерті.

Стан здоров’я Пайк, засудженої за жорстоке вбивство й катування однокласниці 1995 року, залишається невизначеним, але останні повідомлення свідчать про покращення: на вихідних її перевели з лікарні під наглядом лікарів до жіночої в’язниці в Нашвіллі, і, схоже, вона може сама ходити й їсти. Республіканський губернатор Теннессі Білл Лі призупинив наступні страти та наказав перевірити те, що сталося. Доля Пайк поки не вирішена.

Що кажуть прецеденти

Закон тут спирається на два положення Конституції США: п’яту поправку, яка забороняє двічі наражати людину на небезпеку позбутися життя за один злочин, та восьму, яка забороняє жорстокі й незвичні покарання. Однозначного тлумачення в них немає.

1946 року в Луїзіані намагалися стратити 17-річного Віллі Френсіса на електричному стільці, але замість смерті він зазнав нестерпного болю, і страту перервали. Влада вирішила її повторити. Верховний суд у січні 1947 року п’ятьма голосами проти чотирьох дозволив це, вважаючи першу спробу прикрою ненавмисною технічною несправністю. Суддя Гарольд Бертон, який голосував проти, запитував, скільки свідомих повторів струму потрібно, щоб покарання стало жорстоким і неконституційним. У травні 1947 року Френсіса стратили. Невідомо, чи ухвалив би Верховний суд таке рішення сьогодні.

Інший випадок — Ромелл Брум з Огайо. 2009 року кати за дві години й щонайменше вісімнадцять уколів не змогли знайти вену; Брум кричав від болю, страту перервали. 2016 року Верховний суд Огайо чотирма голосами проти трьох визнав, що страту можна повторити: на думку суду, страта починається, коли смертельна речовина потрапляє у венозну лінію, а цього не сталося. Брум помер у в’язниці в грудні 2020 року, ймовірно, від ускладнень коронавірусу.

Пайк, однак, пентобарбітал ввели двічі. Її захисники попереджали про захворювання крові та важкодоступні вени й пропонували інший спосіб, наприклад катетер у велику вену на шиї або повішення, але суд відхилив заперечення. 2019 року Верховний суд відмовив Расселу Баклю, зазначивши, що восьма поправка «не гарантує засудженому безболісної смерті». Різниця в тому, що побоювання Бакля стосувалися майбутньої страти, а в Пайк ускладнення вже настали.

Недосліджена правова територія

На думку професора права Джордана Стайкера з Техаського університету, повторна спроба була б «недослідженою правовою територією». Він вважає, що вирішальним має бути те, чи вважатиме суспільство сьогодні другу спробу осоружною. Найочевидніший спосіб уникнути судових суперечок, за його словами, — щоб губернатор замінив покарання.

У Європі від смертної кари відмовилися, в американському праві вона зберігається. Але зараз суперечка про інше: страта, яка мала раз і назавжди обірвати життя, перетворилася на незавершений процес і втягнула Пайк у юридичну битву про технічні деталі. Як сказано в рішенні Верховного суду 1958 року, основа восьмої поправки — не що інше, як людська гідність.

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz