Конституційний трибунал Польщі: два керівництва та хаос у Варшаві

У ніч на суботу у Варшаві спалахнув новий виток одинадцятирічної конституційної кризи: до будівлі Конституційного трибуналу з’їхалися поліцейські, демонстранти, а невдовзі по пів на першу ночі — і президент Кароль Навроцький, який через це перервав поїздку до Сенегалу. Тепер в одній установі два суперницькі керівництва, які не визнають одне одного.

Що до цього призвело, пояснює професор Варшавського університету, юрист Марцин Матчак. «Відповідальність партії „Право і справедливість“ (PiS) принципова. Але це не дає її наступникам необмеженого права діяти», — каже він у письмовому інтерв’ю для Seznam Zprávy. Ідеться про стан, до якого трибунал потрапив за вісім років правління партії Ярослава Качинського з 2015 до 2023 року.

Що сталося в п’ятницю

У п’ятницю суддя Анна Корвін-Петровська вирішила на місяць відсторонити попереднього голову та його заступника й оголосила, що тимчасово бере керівництво на себе. Попереднє керівництво це рішення відкидає, а президент Навроцький не визнає її конституційною суддею. Опозиція говорить про державний переворот, а уряд Дональда Туска — про виправлення несправедливості.

Матчак багато років критикував утручання PiS у незалежність судів, але нинішню спробу змінити керівництво трибуналу вважає такою, що не має правової основи. «У правовій державі навіть людину, яка сама порушує закон, потрібно позбавляти посади за законом», — наголошує він. Попереднього голову Богдана Свенчковського юрист оцінює вкрай негативно, проте його оцінка не дає повноважень відсторонити того від посади. Інакше, за його словами, виходить, що досить оголосити когось шкідливим — і законні процедури, які його захищають, перестають діяти.

Термін «державний переворот» у політичних суперечках, на думку професора, вживають по-різному: одна річ — політична оцінка, інша — приписування конкретним людям злочину, для чого потрібно довести всі його ознаки. Водночас PiS, за його словами, не може подавати справу так, ніби все почалося минулої п’ятниці: нинішня криза — наслідок руйнування трибуналу з 2015 року.

Як трибунал перетворився на поле політичної боротьби

У 2015 році коаліція, що йшла з влади, на чолі з «Громадянською платформою» обрала п’ятьох суддів, двоє з яких — передчасно. PiS, яка прийшла до влади, відмовилася визнати й трьох решту, обраних за правилами. Пізніше трибунал поповнили колишні депутати PiS Кристина Павлович і Станіслав Пйотрович, а очолила його Юлія Пшиленбська, яку Качинський публічно називав подругою. На думку Матчака, люди перестали вірити, що трибунал вирішує за конституцією, а не в інтересах партій, і дедалі частіше бачили в ньому установу, що захищає політиків від відповідальності.

Європейський суд з прав людини встановив порушення права на суд, створений на підставі закону, а Суд Європейського Союзу 18 грудня 2025 року дійшов висновку, що польський трибунал не відповідає вимогам незалежного та неупередженого суду. Це, за словами юриста, підтверджує, що претензії — не просто думка противників PiS. Але це не означає, що трибунал перестав існувати, що всі його рішення автоматично недійсні або що уряд може довільно змінювати керівництво: виправляти ситуацію теж потрібно за законом.

Суддя Корвін-Петровська посилається на статтю 130 закону про загальні суди, однак, як пояснює Матчак, Конституційний трибунал має особливий статус, і на нього не поширюється нагляд міністра юстиції. Закон визначає, хто заміщає голову, якщо той не може працювати, але сам по собі не дає права голову відсторонити. Не можна спершу відсторонити керівника, а потім із цього виводити право очолити суд. Рішення Корвін-Петровської не обов’язково просто «недійсні»: спершу потрібно з’ясувати, чи мають вони правову силу і хто може їх перевірити.

Уряду, на думку юриста, слід було розділити два кроки: дозволити обраним суддям приступити до роботи та відсторонити керівництво трибуналу. Підстава для першого є: у справі «Дзюрда та інші проти Польщі» ЄСПЛ зобов’язав державу забезпечити, щоб чотирьом суддям ніхто не заважав обійняти посаду, але це стосується лише чотирьох, а не всіх восьми, обраних нинішньою більшістю, і не дає права усувати голову. Крім того, щоб збори суддів могли ухвалювати рішення, у них мають брати участь щонайменше десять із п’ятнадцяти суддів, тож восьми недостатньо.

Президент, уряд і вихід із кризи

Дії президента Навроцького, який відмовився прийняти присягу в частини обраних Сеймом суддів, Матчак оцінює дуже критично: на його думку, блокувати прихід законно обраних суддів президент не має права лише через незгоду з парламентською більшістю. Він уже раніше називав такі кроки «державним переворотом», і критика п’ятничних подій цієї думки не змінює. Помилка уряду Туска, на думку юриста, полягає в тому, що він дав президентові аргументи виступати захисником конституційного порядку. Критикує він і призначення суддею Мацея Берека, який раніше обіймав високу посаду в уряді: це навряд чи зміцнить довіру до незалежності трибуналу.

Практичний наслідок — зникнення правової визначеності. Найбільше це б’є по звичайних людях, які судяться щодо податків, майна, соцвиплат чи захисту прав, а для компаній означає додаткову невизначеність і підриває репутацію Польщі в Євросоюзі. «Найгірше було б, якби в Польщі закріпилися два різні погляди на те, що вважати чинним правом», — застерігає Матчак.

Відновити довіру, на його думку, можливо, але однією зміною керівництва і суддів не обійтися: суд має довго вирішувати за одними правилами незалежно від того, кого стосується рішення. Можна змінити спосіб добору суддів, зробити роботу суду прозорішою та обмежити надто сильні повноваження голови, а глибша реформа має спиратися на широку політичну згоду. Головна небезпека — прецедент: наступний уряд зможе застосувати ті самі аргументи проти нинішнього. Справжнє відродження почнеться, коли політики приймуть можливість програти в трибуналі, а судді покажуть, що здатні вирішувати і проти тих, хто їх обрав.

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz