Президент Чехії Павел пропустив вибори, які закликав не пропускати

Президент Чехії Петр Павел не з'явився на нещодавні вибори, хоча раніше сам публічно закликав громадян обов'язково йти на виборчі дільниці. Його рішення пропустити голосування в невеликій громаді, де він зареєстрований за місцем проживання, викликало в чеському суспільстві три різні реакції — від зловтіхи опонентів до спроб союзників звести справу до рядової місцевої історії.

Три погляди на вчинок президента

Перша група спостерігачів сприйняла відсутність Павела на виборах як підтвердження власної правоти: якщо президент сам не ходить голосувати, то він ніколи й не заслуговував на ту довіру, яку йому надавали. Друга група — прихильники Павела — визнає, що він припустився помилки, адже глава держави не повинен ставити особистий інтерес вище за громадянський обов'язок, але довіри до політика при цьому не втрачає. Третя група взагалі не вважає те, що сталося, проблемою: на її думку, йдеться лише про комунальні вибори в невеликій громаді, і пропуск голосування жодним чином не применшує ні значущості Павела, ні їхньої власної відданості йому.

Чому помилку не вважають катастрофою

Помірна критика на адресу президента виглядає реалістичною оцінкою стану справ у Чехії: сьогодні президент і Сенат перебувають у протистоянні з Палатою депутатів та урядом, а іншої опори для демократичних сил, крім глави держави та верхньої палати парламенту, фактично не існує. При цьому нові «нормалізатори» — так за аналогією з минулим називають прихильників авторитарного курсу — зберігають чисельну перевагу. Іншого президента найближчим часом не з'явиться: шансів, що на наступних виборах до Празького Граду прийде вдаліший кандидат, ніж Петр Павел, поки не видно, тож розумніше виходити з того, що є.

«Командир», якого не можна критикувати

Дві інші групи, що оцінюють вчинок президента, радикальніші й живуть в атмосфері «холодної громадянської війни», очікуючи, що рано чи пізно вона перейде в гарячу фазу. Для них Петр Павел — не політик, а командир: для одних він стоїть на чолі власного «війська», і командира не критикують; для інших він веде військо противника, яке потрібно знищити. Як політик Петр Павел припустився помилки, як пересічний громадянин він мало кого зацікавив би, а як командир він просто непідзвітний підлеглим у питаннях критики. Залишається питання, чи хоче він сам бути таким «командиром»: своїми виступами він звертається водночас до всіх перелічених груп громадян і каже, що захищає певні принципи, але старанно оминає той факт, що щонайменше половина тих, до кого він звертається, цих принципів не поділяє. Як довго йому вдаватиметься танцювати між краплями дощу, поки що неясно.

Around Prague за матеріалами novinky.cz