Навратілова емігрувала, а розплатилася її партнерка по збірній Чехії

Мартині Навратіловій сьогодні виповнюється 70 років. Але в 1975 році її еміграція до США дорого обійшлася партнерці по збірній Мирославі Бендловій-Кожелуговій: чехословацький режим виключив її з команди та позбавив роботи. Тепер вона сама розповіла, як це було.

Лист замість дзвінка

Пожовкле повідомлення Бендлова-Кожелугова зберігає досі. Дзвонити їй ніхто не став, надіслали сухий лист: з політичних причин вона не пройшла перевірку й не може залишатися в збірній. «Батька мало не вдарив грець, бо він знав, що я ні в чому не винна. Потім мене звільнили з роботи», — згадує вона вересень 1975 року.

Вина була одна: разом із Навратіловою вона того року виграла для Чехословаччини перший в історії Кубок федерації. В Екс-ан-Провансі команда несподівано розгромила суперниць. Бендлова-Кожелугова вийшла в парній грі, яку через погоду так і не догравали з Нідерландами, але в команді була й вважається переможницею. Свідком на її весіллі того ж року була капітанка збірної Сукова, мати майбутньої легенди Гелени Сукової.

Невдовзі після перемоги Навратілова вилетіла на Відкритий чемпіонат США і залишилася там. Для режиму це був удар, і комусь довелося відповідати. У Бендлової-Кожелугової відібрали паспорт, а роботу в будівельному підприємстві Stavik вона втратила. Західні турніри для неї були закриті на два з половиною роки.

Чому відповідати довелося їй

Бендлова-Кожелугова народилася 1951 року в Празі в знаменитій родині Кожелугів, біля витоків чехословацького спорту. Її двоюрідний дід Карел Кожелуг входить до Міжнародної зали тенісної слави, а родина дружила з Масариками. Родинне гасло: «Будь працьовитим, чесним, правдивим».

Після 1948 року такі якості мало що значили. У празькій Спарті їй багато обіцяли, але нічого не давали. Допоміг випадок: у Цюриху вона розповіла свою історію голові Славії та перейшла туди. Їй дали квартиру й роботу, а ввечері вона грала в теніс. «У Славії ми були елітою. До 1975 року», — каже вона.

Офіційно її звинуватили в «зв'язку» з утікачкою, неофіційно, за її словами, мотив був інший: треба було звільнити місце для дівчат, чиї батьки були видними комуністами. «Їм потрібно було на когось показати пальцем, а мені як Кожелуговій завжди було гірше за всіх», — вважає вона. Капітанка Віра Сукова, додає Бендлова-Кожелугова, теж не винна: «Що їй було робити, прив'язати Мартину до ліжка?»

Потім була дискваліфікаційна заборона грати в лізі, допомога клубу з Пршерова, народження першої доньки й навчання ввечері. У 1978 році вона пройшла кваліфікацію й дійшла до чвертьфіналу Ролан Гарросу, вигравши вісім матчів. Випускати її знову стали, на її переконання, тому що вдома залишалася дитина: «Знали, що я не втечу».

Обійми на Штваніце й кава в Парижі

У 1986 році Навратілова приїхала до Праги грати за США в матчі Кубка федерації. Бендлова-Кожелугова працювала на Штваніце суддею. «Я крикнула: Марті, привіт! Вона підбігла, обійняла мене, в обох були сльози». Випити кави разом їм не дали, зате опівночі до неї додому з'явилися співробітники держбезпеки й перевернули квартиру. За її словами, вперше це відбувалося на очах у дітей.

Серйозно поговорити вони змогли лише 2016 року в Парижі на Ролан Гаррос, через 41 рік після втечі. Навратілова спочатку навіть уникала зустрічі, її мучило почуття провини. «Я сказала їй: Марті, я знаю. Якби ти не втекла, тебе б більше не випустили», — розповідає Бендлова-Кожелугова. Сама вона емігрувати могла, але не наважилася через батьків і сестру: «У мене не вистачило сміливості, як у тебе. Я не можу тебе дорікати».

Цієї осені вони знову довго розмовляли в Празі. За словами Бендлової-Кожелугової, Навратілова виглядає спокійною й задоволеною життям, хоча двічі перемогла рак, тому головним побажанням до дня народження було здоров'я.

Сама Бендлова-Кожелугова після кар'єри стала успішною тренеркою, серед її підопічних була майбутня суперзірка Мартіна Хінгіс. Після листопада 1989 року вона заснувала в Недвєзі одну з перших приватних тенісних шкіл, де діти навчалися за звичайною програмою. Сьогодні вона й далі тренує дітей у Нератовіце, серед тих, на кого вона вплинула, — переможниця Вімблдону Лінда Носкова. По вівторках на Штваніце вона зустрічається зі старим другом Яном Кодешем, який 1978 року оплатив їй готель у Римі, коли з'ясувалося, що комуністи не заявили її на турнір.

Джерело: seznamzpravy.cz