Бебі-бум: чому зросла народжуваність і що це означає для Чехії

Бебі-бум середини XX століття витягнув народжуваність на Заході з глибокого провалу не завдяки війні й не через пральні машини: головною причиною, за розрахунками економістів, стало те, що пологи перестали вбивати жінок. Повторити таке «диво» сьогодні буде важко, бо найбільший резерв уже вичерпано.

Страх перед порожніми колисками

Між світовими війнами Європа боялася падіння народжуваності. Ще 1914 року французька організація Alliance Nationale випустила памфлет, де п’ятеро німецьких солдатів проколюють багнетами двох французьких: на п’ятьох майбутніх німецьких солдатів, пояснювали автори, народжується лише двоє французьких.

У 1920-х роках у низці країн народжуваність уперше опустилася до рівня простого відтворення населення, тобто приблизно 2,1 дитини на жінку. У Британії близько 1800 року на жінку припадало близько п’яти дітей, а в середині 1930-х — менше двох. Чеські землі впали нижче двох дітей на жінку 1932 року, а дно припало на 1936-й: 1,66 дитини на жінку. Демограф Мілан Кучера пояснює це насамперед тим, що в роки кризи й безробіття родини свідомо обмежували кількість дітей.

Британський біолог Александер Карр-Сондерс 1936 року попереджав, що повернути народжуваність буде вкрай важко. Але проблема вже вирішувалася сама. У США найменше дітей народилося 1933 року — близько 2,3 млн, а 1943-го, посеред війни, вже 3,1 млн. Між 1946 і 1964 роками там з’явилося на світ 76 млн людей — ті самі бебі-бумери.

Демографи Ян ван Бавел і Девід Рехер 2013 року вивчили дані західних країн і показали: у більшості з них народжуваність пішла вгору ще до війни або під час неї. Причому жінки народжували більше за все життя: американки 1908 року народження — у середньому 2,27 дитини, а 1932 року — вже 3,21. Якби річ була лише у відкладених через війну пологах, підсумкова кількість дітей не змінилася б.

Пральні машини й амиші

Економісти пояснюють закономірність «ціною часу»: що більше людина заробляє, то дорожче їй обходиться година, проведена з дитиною. Уявіть рахунок за дитину: житло, ризик проблем зі здоров’ям, час, втрачені можливості — і «надбавка за багатство». Отже, у 1930-х родинам мали надати якусь «знижку».

Однією з версій було скорочення домашньої роботи. 1930 року електрика була в 68% американських будинків, до 1956-го — практично в усіх; холодильник 1930-го мала близько десята частина родин, 1950-го — понад 80%. Пральні машини поширювалися повільніше: 1950 року вони були менш ніж у п’ятої частини домів, 1960-го — у 41%. Економіст Джеремі Грінвуд із колегами 2005 року збудував модель, де побутова техніка заощаджує час і тим самим здешевлює дітей, і в ході буму вона сходиться непогано.

Але економісти Марта Бейлі та Вільям Коллінз перевірили цю версію на людях, які технікою не користуються, — на амішах. Жінки-амішки 1930–1934 років народження народили за життя в середньому на 1,24 дитини більше, ніж амішки 1900–1909 років; в інших фермерських родин в Індіані, Огайо та Пенсільванії приріст становив 1,03. Бум в амішів почався водночас з рештою американців і був таким самим великим. А в округах і штатах, куди електрика прийшла раніше, дітей народжувалося не більше, а скоріше менше. Пояснення через побутову техніку не підтвердилося.

Головне — безпечні пологи

Аміші відмовлялися від техніки, але не від лікарів. І саме медицина змінила головне: 1936 року в США на кожні 10 000 живонароджених померли 51 мати, 1956-го — менш ніж троє. Материнська смертність за 20 років упала на 94%: 1936 року життя матері забирали приблизно одні пологи з двохсот, 1956-го — одні з 3500. Цифри взято з роботи економісток Стефанії Альбанезі та Клаудії Оливетті.

Близько 40% породіль, що померли 1936 року, загинули від інфекції матки після пологів — породільної гарячки. Саме 1936-го почали застосовувати сульфаніламіди, перші ефективні антибактеріальні препарати, а в 1939–1942 роках довів свою силу пеніцилін. Від другої головної причини — кровотеч — допомогли банки крові: перший американський лікарняний банк відкрився 1937 року в чиказькій лікарні Cook County. Смертність від сепсису знизилася з 27,5 на 10 000 пологів 1923 року до 0,55 у 1955-му.

Збіг у часі сам по собі нічого не доводить, тому дослідниці порівняли штати. У 1915–1934 роках у Міннесоті помирали 44 породіллі на 10 000 пологів, у Флориді — 86; до 1950-х показники вирівнялися, тобто десь пологи стали безпечнішими набагато більше. І найбільше дітей народили жінки саме в тих штатах, де смертність упала найсильніше. За розрахунками Альбанезі та Оливетті, поліпшення догляду за породіллями пояснює приблизно три чверті зростання народжуваності, а разом зі зниженням дитячої смертності — 58%. У будь-якому разі безпечні пологи стоять за понад половиною буму.

До лікарів і лікарень ходили й аміші: антрополог Джон Гостетлер, який сам народився в амішській родині, писав 1964 року, що їхня громада до лікарень не ставиться скептично. Для Чехословаччини ж ключові ліки з’явилися лише після війни: у Розтоках під Прагою на заводі, відомому як Penicilinka, 26 жовтня 1949 року почали випускати пеніцилін — першими в усій Східній Європі. Технологія прийшла зі США по лінії UNRRA, повоєнної програми ООН з відновлення Європи.

Житло, весілля та «знижка» за декретом

Ще одна «знижка» — житло. 1940 року окреме господарство мали 93% одружених 25-річних американців, але лише 44% їхніх неодружених ровесників. Економіст Метью Гілл оцінив, що будівництво пояснює приблизно третину зростання кількості шлюбів і майже десяту частину бебі-буму. У містах, де видавали помітно більше дозволів на будівництво, імовірність весілля за два роки зростала на 13–16%. Це важливо: тоді діти народжувалися майже виключно в шлюбі — 1950 року неодруженим матерям у США належали лише 4% народжень.

Чи зможе держава знизити «рахунок за дитину» своїм рішенням, широко перевірили в Чехословаччині. На початку 1970-х влада запровадила для молодят до 30 років позики до 30 тисяч крон (близько півтора року доходів) під 1% на житло; з кожною народженою дитиною борг зменшувався на 2 тисячі. Позику брали до трьох чвертей молодят. Декретну відпустку продовжили до 26 тижнів, а з 1971 року матері отримували допомогу до двох років життя дитини. Паралельно росли нові райони: будівництво празького Південного Міста почалося у вересні 1971 року, і дім там знайшли майже 80 тисяч людей.

Народжуваність зросла з 1,91 у 1970 році до 2,43 у 1974-му, коли в чеських землях народилися 194 215 дітей. Але за все життя жінки 1935, 1945 і 1950 років народження народили в середньому 2,11, 2,02 і 2,11 дитини — практично однаково. Демограф Томаш Кучера з Карлового університету з колегами підрахував, що заходи додали 60–100 тисяч пологів, і зазначив: більшість цих дітей усе одно з’явилася б на світ, тільки не в середині 1970-х, а, скажімо, на початку 1980-х. «Знижка» на ризик у пологових будинках дітей додала, знижка за декретом їх здебільшого прискорила.

Чому «диво» не повторити

Ідея «рахунку за дитину» добре підтверджується даними, але питання не закрите. Будь-яка нова версія має так само добре пояснювати, чому бебі-бум скінчився. Пояснення просте: знижувати рахунок стало нічим. Материнська смертність упала з 51 до менш ніж трьох випадків на 10 000 пологів, далі їй падати нікуди, а «надбавка за багатство» продовжувала зростати. Жінки 1932 року народження народили в середньому 3,21 дитини, 1949 року — вже 1,74. До 1970-х на Заході знову діяло правило: що багатші, то менше дітей.

Ризики вагітності залишаються, але вже невисокі; головний із них пов’язаний із тим, що жінки народжують пізніше: середній вік чеських матерів під час пологів торік становив 30,6 року (за всіма пологами, не лише першими). Ще одна проблема — труднощі із самим зачаттям, і допомогла б більша доступність ЕКЗ, але для цього його спершу потрібно здешевити.

Найбільше простору для «знижки» — у житлі. Нова квартира на 70 квадратних метрів у Празі коштує 15–17 річних брутто-зарплат, що робить її третьою найменш доступною столицею Європи. Замість прання сьогодні час забирає догляд за малюками: 2020 року в Чехії в ясла чи інший формальний догляд ходили лише 4,8% дітей віком до трьох років за середнього показника по ЄС 32,3%. Щоправда, більшість європейських країн із народжуваністю справляються не набагато краще, тож одного цього чинника явно замало.

Але кожна «десята частка дитини» цінна, адже єдине чудодійне рішення знайти важко. Найбільшу можливу «знижку» — зниження ризику для матері й дитини — ми, найімовірніше, вичерпали ще в минулому.

Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz