Як розпізнати психопата: 10 ознак з празької конференції

На празькій конференції «Змії та хижаки» британський професор Клайв Бодді попередив: психопати здебільшого виглядають не як лиходії з фільмів, а як чарівні, впевнені в собі й успішні люди, тому розпізнати їх надзвичайно важко.

«Багато психопатів, навпаки, справляють враження винятково чарівних, упевнених і успішних у суспільстві людей. Вони вміють зацікавити, здобути довіру оточення й створити враження, що вони дружні, здібні й готові допомогти», — сказав Бодді, фахівець із психопатів у корпоративних компаніях. Назву конференції взято з книги Snakes in Suits («Змії в костюмах»): змії там — метафора маніпуляторів, які непомітно проникають в організацію й поступово здобувають довіру. «Хижаки» ж відсилають до іншої риси: інших людей психопати вважають не рівноправними партнерами, а ресурсом, який можна використати.

Як психопати роблять кар’єру

За словами Бодді, психопати легко підіймаються на вершину, бо маніпулюють, але водночас часто чарівні, а свою справжню натуру вміють ховати місяцями. Вони здобувають симпатії колег і керівництва, налагоджують зв’язки з впливовими співробітниками й вибудовують репутацію здібних лідерів. Лише згодом проявляються їхня схильність до маніпуляцій, безжальність і готовність використовувати інших заради власних цілей. «Дуже важко попереджати про них, коли людина має репутацію зіркового працівника компанії», — додав Бодді. Улюблений прийом — «розділяй і володарюй»: у фірмі вони стравлюють групки між собою, а в посвареному й ослабленому колективі їм легше просуватися вгору.

На думку британського фахівця, мозок психопатів працює інакше, ніж у решти: ухвалюючи рішення, вони спираються насамперед на раціональний центр, а емоційна складова пригнічена. Причинами психопатії можуть бути генетика, ушкодження мозку або середовище, в якому людина виросла й де бракувало проявів емпатії та почуттів.

«Психопатам властиві низький рівень страху, повна відсутність почуття провини та висока готовність ризикувати. Саме поєднання цих рис може призводити до безжального поводження, цькування або свідомого заподіяння шкоди іншим», — заявила британська психологиня Надя Гейм. Вона також зазначила, що звична уява про психопата, нездатного до емпатії, не завжди точна: бувають люди з так званою темною емпатією. Вони чудово розуміють, що відчувають інші й що викликає в них страх, смуток чи невпевненість, але використовують це знання для маніпуляцій і контролю.

Психолог і психотерапевт Даніель Тума додає, що до психопатичних рис може належати й високий емоційний інтелект. «Вміння добре читати емоції інших саме по собі ні добре, ні погане. Завдяки емоційному інтелекту ви можете допомогти іншій людині або, навпаки, знищити її», — підкреслив він. На його думку, зрештою все вирішують моральні установки людини. Тума нагадав: розпізнати справжні психопатичні риси непросто, адже за проблемною поведінкою можуть стояти страх, невпевненість або життєвий досвід, а перше враження часто обманює.

Як розпізнати психопата (за матеріалами конференції):

— з першого погляду справляє враження винятково чарівної та переконливої людини;
— швидко здобуває довіру й точно вгадує, що хоче почути співрозмовник;
— часто бреше або перекручує факти, не відчуваючи докорів сумління;
— використовує людей як засіб досягнення власних цілей;
— у своїх помилках звинувачує оточення й рідко бере відповідальність на себе;
— стравлює людей методом «розділяй і володарюй»;
— йому бракує емпатії, або він використовує її для маніпуляцій;
— не поважає чужі межі й ігнорує потреби інших;
— у стосунках чергує періоди зачарування та удаваного кохання з періодами контролю, критики й емоційного шантажу;
— важливіші за людей для нього влада, успіх, захоплення чи власна вигода.

Історія співачки Бари Басікової

Від вересня в кінотеатрах можна побачити новий документальний фільм режисерки Гелени Тржештикової «Бара Басікова», знімали який протягом багатьох років. Крім музичної кар’єри відомої співачки, він торкається й болісних тем її особистого життя: маніпуляцій і психологічного насильства, які вона пережила в другому шлюбі з Яромиром Пізінгером. Відверто про це вона розповіла й на празькій конференції, присвяченій психопатам у компаніях, на транспорті та у стосунках.

«Так воно зазвичай і буває: людина цих речей не бачить або не хоче бачити. Вона постійно штучно переконує себе, що все не так серйозно, що стане краще. Особливо коли партнер ще й утверджує в цьому, запевняючи, що дивна — ви. І робить це дуже вправно й майстерно, бо це надзвичайно розумні люди, які вміють це робити. Вони точно знають, що сказати й зробити, як і в який момент. Дуже спритно заганяють вас у кут, де ви стаєте цілком безборонною. Вам здається, що ви найгірша і що це ви завдаєте йому болю. Це звичайна схема. І, на жаль, я її пережила», — поділилася співачка з учасниками конференції.

Серед тривожних сигналів вона згадує постійну критику всього, що робила: від виховання дітей і роботи до вибору друзів, колег, поведінки, одягу й манери триматися. «Чуєш це щодня, а думаєш, що партнер тебе так сильно любить і так за тебе хвилюється, що намагається допомогти тобі стати кращою», — розповіла вона.

Оточення часто не розуміє, як люди можуть бути такими «сліпими й глухими», не помічати брехні та хитрощів і не йти геть. Клінічна соціальна працівниця, коучка й терапевтка Клара Душкова пояснює: коли людина живе своєю історією, а все відбувається поступово, по краплині та ще й від найближчого, це дуже складно розгледіти.

Чому жінки не йдуть

«Це відбувається в близьких стосунках, куди ми приходимо по безпеку, любов і довіру й не чекаємо отримати щось інше. Збоку все видно чітко, але всередині людина вмикає різні психологічні механізми й усе, що не вписується в її картину, пояснює собі раціонально: зі мною так поводяться, бо мені бажають добра. Мене так сильно кохають, я варта того, щоб мене так критикували», — пояснила Душкова.

За її словами, багато жінок терплять партнерів-психопатів і для того, щоб зберегти стосунки, особливо якщо в сім’ї є діти. Багато залежить і від того, як жінку виховували батьки: чи навчили не боятися сказати, коли їй погано, чи, навпаки, не скаржитися, стиснути зуби й усе витримати.

«На жаль, мене не виховували в упевненості в собі. Я постійно чула, що я нікчемна, невміла, негарна й ніхто мене не захоче», — зазначила Басікова. — «Тому я прагнула бодай краплі уваги й любові, і мені було байдуже, що це за людина. Тож він міг дозволити собі зі мною все, а я вважала це своєю долею й тим, що так має бути. Я терпіла жахливі речі й робила все, щоб сподобатися партнеру. Це зайшло за всі межі», — розповіла вона. Хоча жили вони в її квартирі, а вона була годувальницею сім’ї, вона вірила йому, що без нього була б «зовсім розбита». Своїх доньок вона виховала інакше: навчила їх мати гідність і честь, цінувати себе та казати «ні», коли їм щось не подобається.

Стосунки співачка залишила, коли поведінка партнера дедалі посилювалася й ставала агресивнішою. «Небезпека була вже реальною, але я все одно не змогла б піти сама, мене витягли близькі й моя психіатриня. Я так довго жила в маніпуляції, що була зовсім дезорієнтована», — сказала Басікова.

Душкова порівняла нездатність піти з програшних стосунків із нездатністю гравця припинити робити ставки в давно програній партії. «Ми вкладаємося в те, про що знаємо, що справа програна, але все одно не можемо зупинитися. Попередні вкладення були вже такі великі, що ми не хочемо здаватися й блефуємо самі із собою», — пояснила вона.

Після болю прийшла свобода

«Коли мені нарешті дійшло, наскільки це лиха людина і як вона мені шкодить, я віддала їй усе, що вона хотіла. Мені було байдуже, я передусім хотіла швидкого розлучення й бути вільною», — розповіла Басікова. За словами Душкової, співачка так довго залишалася у стосунках завдяки своїй силі й упертості. «Якби вона була слабшою, поступилася б раніше. А так вона хотіла все витримати й довела справу до моменту, коли власне судження вже поставлене під сумнів. Під усією цією критикою людина постійно думає про себе й про те, як виправитися», — зауважила терапевтка.

Відкрито заговоривши про свої руйнівні стосунки, Бара Басікова, за словами терапевтки, розплющила очі багатьом жінкам і дала їм полегшувальне усвідомлення, що вони не самі. «Барі тепер надходить величезна кількість листів, у яких жінки дякують їй. Тепер вони вже обізнані й знають, що робити. Знають, що треба помічати, як їм. І що коли ти йдеш додому втомленою, але туди не хочеться й страшно відчинити двері, — це червоний прапорець, який тобі махає», — сказала Душкова.

Наприкінці конференції, коли Басікову попросили щось передати жінкам, вона наполегливо порадила: «Не дозволяйте відібрати у вас саму себе. У партнерстві треба йти на компроміси, але взаємні, а не за рахунок придушення себе».

Джерело: denik.cz