Історія суперечки навколо Новомлинських водосховищ: чому нижню греблю хотіли спустити ще у 1990-х

Ідею спустити нижню Новомлинську греблю під Павлавськими пагорбами у Південній Моравії обговорюють вже понад 30 років — вперше про це серйозно заговорили у 1990–1991 роках, невдовзі після падіння соціалістичного режиму в Чехословаччині, хоча сама історія конфлікту навколо водосховищ почалася ще у 1980-х роках.

Задовго до листопада 1989 року експерти попереджали, що будівництво каскаду з трьох водосховищ знищить унікальний заплавний ландшафт під Павлавом — заплавні ліси, болота, річкові рукави та луки. Чехословацька академія наук рекомендувала розпочинати будівництво нижнього водосховища лише після оцінки наслідків спорудження верхнього та середнього. Цю рекомендацію проігнорували. Оцінка 1985 року підтвердила, що багато тривожних прогнозів екологів справдилися, тоді як очікувана господарська вигода виявилася мінімальною. Попри це, нижнє водосховище добудували і у 1989 році заповнили водою.

Оскільки зупинити будівництво за часів соціалізму було неможливо, з 1981 року захисники природи проводили масштабну волонтерську акцію «Дно» (Dno). Перші два роки вони картографували рідкісні рослини у зоні затоплення, а з 1983 року почали їх пересаджувати. За даними організаторів акції, до 1986 року було пересаджено понад 85 000 екземплярів білоцвіту літнього, 53 339 підсніжників, 2224 бульбоцибулини вітрениці весняної та безліч кущів сибірського ірису, а також кореневища глечиків. Значну частину рослин висадили у природному заповіднику «Криве озеро». В акції взяли участь понад 700 добровольців із Чеської спілки охорони природи та організації «Бронтозавр», а загальна кількість пересаджених рослин оцінюється приблизно у 130 тисяч екземплярів.

Після листопада 1989 року група активістів на чолі з Моймиром Влашином вимагала тимчасово спустити третє, нижнє Новомлинське водосховище. У листопаді 1990 року вони дали уряду сто днів на вирішення питання, пригрозивши в іншому разі символічно підняти затвори греблі під час акції протесту.

За міністра довкілля Бедржиха Молдана, який обіймав посаду до 24 січня 1991 року (і згодом був відправлений у відставку через так і не підтверджені звинувачення у співпраці зі StB), міністерство замовило дослідження можливих варіантів — від збереження всього комплексу до часткового або повного спуску середнього чи нижнього водосховища і навіть усіх трьох одразу.

На 24 лютого 1991 року було призначено демонстрацію під назвою «Акція Шпонт». За два дні до неї, 22 лютого, новий міністр довкілля Іван Дейхмал дав розпорядження почати спускати воду з нижнього Новомлинського водосховища. Коли на греблі зібралося близько п'яти тисяч людей, вода вже справді спадала. Втім, йшлося не про повний спуск, а про спробу знизити рівень води до мінімуму, досяжного тодішнім водоспускним обладнанням, — середнє водосховище при цьому чіпати не планували.

Повністю спустити нижнє водосховище так і не вдалося. У лютому 1993 року міністерство довкілля затвердило концепцію зниження рівня води як у середньому, так і в нижньому водосховищах — це дозволило хоча б частково зберегти умови для гніздування та зимівлі водоплавних птахів.

Важлива деталь: рішення міністерства 1993 року та зниження рівня води у липні 1996-го були ухвалені ще до того, як основні повноваження з управління водним господарством перейшли від міністерства довкілля до міністерства сільського господарства — це сталося 1 листопада 1996 року за міністра Франтішека Бенди від ODS. Цей перехід згодом позначився на подальших суперечках щодо режиму експлуатації водосховищ, і сьогодні екологічне відомство у цих суперечках явно програє.

Спочатку головною причиною вимог спустити нижнє водосховище на початку 1990-х було відновлення унікального феномену заплавного лісу. Тоді ніхто не припускав, що через 35 років до цього додадуться нові аргументи: сильна евтрофікація, накопичення осадів, потепління води, обміління через зміну клімату, розростання синьо-зелених водоростей та масова загибель риби у річці Дийє нижче греблі через повторюване виснаження кисню у воді.

Саме тому нинішня дискусія про перетворення нижнього водосховища на сухий польдер виглядає дедалі обґрунтованішою. Що ж до зрошення — початкової головної мети будівництва всього комплексу з трьох гребель, — то вище за течією залишаються ще два водосховища.

Читайте також: Продовження тимчасового захисту в Чехії для українців

Around Prague за матеріалами ekolist.cz