Молоде покоління в Чехії дедалі гірше вписується в звичну схему «навчання — робота — квартира — пенсія». Середня 70-метрова квартира в Празі сьогодні коштує понад 15 річних зарплат, тоді як десять років тому — приблизно вдвічі менше. Економіст Домінік Строукал із Метрополітанського університету Праги називає те, що відбувається, «тихим виходом із системи».
«Молодим об’єктивно потрібно працювати більше років, щоб купити середню квартиру. Вони бачать, що мрія починає вислизати», — каже Строукал. Сьогодні молоді частіше можуть дозволити собі житло, помітно менше або помітно далі, ніж хотіли б.
Власне житло для багатьох стає сімейним проєктом. За свіжим опитуванням компанії Broker Consulting, майже дві третини батьків, які вже допомагали дітям із житлом, передали їм частину майна, яку інакше залишили б лише у спадок.
Наслідки виходять за межі ринку нерухомості. За словами економіста, молоді відкладають створення сім’ї, дітей народжується менше, а отже, молодих стає ще менше — коло замикається. До цього додається й політичний перекіс: літні люди становлять дедалі більшу частину виборців, а політична вага молодих менша. Більшість чехів уже живуть у власному житлі й не надто зацікавлені в будівництві нових квартир. До того ж держава, на думку Строукала, подекуди підтримує не пропозицію, а попит — наприклад, через відрахування відсотків за іпотекою.
Строукал говорить про економічний конфлікт поколінь, але не про сварки батьків і дітей: батьки якраз часто допомагають. Тертя в іншому: система очікує, що молоді й далі її фінансуватимуть, але не обіцяє їм такої стабільності, яка була у батьків.
Це не означає, що молоді перестають сплачувати податки. Вони відходять від моделі, в якій людина все життя працює за наймом, віддає великі суми у вигляді відрахувань і сподівається на державну пенсію. Натомість хочуть працювати на себе, займатися бізнесом, запускати проєкти та будувати дохід поза класичною зайнятістю. Відрахування, за словами економіста, становлять у Чехії суттєву частину вартості праці.
Покоління Z нерідко вважає, що від держави на пенсії не отримає нічого. Це хибно: солідарна пенсійна система виплачуватиме пенсії й надалі. Питання в тому, яку частину колишнього доходу вони становитимуть. Нині коефіцієнт заміщення — близько половини колишнього доходу, а в майбутньому він може впасти приблизно до третини. Номінальні пенсії при цьому не обов’язково зменшаться, але розрив між зарплатою та пенсією побільшає. «Вони заплатять двічі: платитимуть більше, а наприкінці отримають помітно нижчий коефіцієнт заміщення», — попереджає Строукал. Різницю доведеться закривати самотужки, наприклад інвестиціями.
Змінюється й ринок праці: за словами економіста, штучний інтелект витісняє початкові позиції, на яких випускники раніше здобували перший досвід. Самого диплома недостатньо — досвід, власні проєкти та зв’язки потрібно напрацьовувати ще під час навчання. Дедалі важливішим стає вміння говорити й відстоювати свою роботу особисто.
Строукал radить рано опанувати основи інвестування: головне — почати вчасно й вкладати регулярно, суми можуть бути невеликими. Час — єдина перевага, якої в старших поколінь уже немає: «Молодим по 20, у них усе життя попереду, а в інвестиціях це працює чудово». Віддавати все зароблене на інвестиції при цьому не обов’язково.
Гід Around Prague на цю тему: Іпотека в Чехії для іноземця: кому дадуть і скільки потрібно власних
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz