Осінній «Збір продуктів» у Чехії знову побив рекорд: у магазинах люди передали 800 тонн продуктів, побутової хімії та засобів гігієни. Точніше, 718 тонн їжі та 82 тонни решти товарів. В акції брали участь понад 3 500 магазинів і понад 6 100 волонтерів. Автор коментаря на порталі Kurzy.cz визнає, що цифри вражають, але ставить запитання, чи це найефективніший спосіб допомоги.
Автор не ставить під сумнів потрібність допомоги та роботу продовольчих банків. Його критика стосується економіки й екології самого механізму. Банку консервів або пачку макаронів спершу виробляють, везуть до розподільчого центру й до магазину, де покупець бере її за звичайною роздрібною ціною з торговельною націнкою. Потім товар віддають волонтерам або кладуть у скриню, після акції його збирають, перевозять на склад продовольчого банку, перевіряють, сортують, реєструють і зберігають, стежачи за термінами придатності. Далі його знову вантажать і везуть партнерським благодійним організаціям, і лише звідти він потрапляє до отримувачів.
Автор зазначає, що самі організатори кажуть: сортування дарунків триває кілька тижнів, тому свіжі продукти для збору не годяться.
На думку автора, логіка процесу сумнівна: донор купує товар у роздрібі, де вже закладені націнка й витрати магазину, а потім дарує його. Продовольчий банк міг би отримати гроші й купити потрібне у виробника або оптового постачальника, потенційно на вигідніших умовах.
Крім того, банк купував би саме те, чого бракує просто зараз, і не накопичував би надлишки одного виду товару за дефіциту іншого. Частина товарів за правильно вибудуваних поставок могла б іти одразу до розподільчих організацій або пунктів видачі. Частина складських і транспортних операцій просто не виникла б.
Автор застерігає: це не означає, що склади продовольчих банків треба закрити або що прямі закупівлі приберуть усі логістичні витрати. Але вони дають змогу краще планувати запаси й закупівлі та використовувати гроші донорів із найбільшою користю.
Він нагадує, що ідея не теоретична. Під час весняного збору мережа PENNY дозволила покупцям переказувати гроші просто на касі, а виручка призначалася Чеській федерації продовольчих банків, яка могла купити продукти відповідно до поточних потреб. На думку автора, такий принцип варто було б поширювати ширше.
Автор підкреслює різницю між двома моделями. Продовольчі банки мають велике екологічне значення, рятуючи непродані, але безпечні продукти, які інакше стали б відходами: у 2025 році чеські банки отримали так 17 400 тонн продуктів і базової побутової хімії. Споживчий же збір, де люди купують новий товар, щоб подарувати, — інша ситуація. Перша модель скорочує марнотратство, а в другому випадку, вважає автор, потрібно суворіше оцінювати, чи виправдовує весь логістичний ланцюг свою додану вартість.
Грошовий збір, визнає він, не єдиний правильний шлях: він вимагає довіри до організацій, прозорого господарювання та вміння ефективно закуповувати.
У продуктового збору є й вимір, який важко виразити в грошах. Людина обирає конкретний продукт, кладе його до своєї покупки й віддає волонтерові в зеленому фартусі, бачить, на що йде її допомога, і відчуває, що справді комусь щось віддала. Акція створює атмосферу солідарності та спільної відповідальності. Грошовий внесок абстрактніший: його шлях до потребуючого не такий помітний.
Автор розуміє популярність зборів і не сумнівається в добрих намірах учасників, але закликає не плутати приємне відчуття від допомоги з її реальною ефективністю. За його словами, можна зберегти солідарність і людяність і водночас шукати спосіб доставити потребуючим більше допомоги за меншого обсягу зайвої роботи, перевезень і витрат. Найкращим рекордом, пише він, було б саме це.
Around Prague за матеріалами zpravy.kurzy.cz