Колишня диктор Томсова виступила на демонстрації в Пардубицях і порівняла те, що відбувається, з подіями листопада 1989 року. «Дивлячись на вас, я багато чого згадую», — сказала вона під оплески учасників. Вона прийшла підтримати не лише колег із Чеського телебачення, а й із Чеського радіо, на пардубицькій станції якого зараз працює.
Томсова розповіла, чим радіо було для неї протягом десятиліть. «Це моє кохання на все життя. Я прокидаюся з ним і засинаю. У 50-х роках, у моєму дитинстві, дротовий приймач стояв у нас на кухні. Він був центром нашого життя, без казки після недільного обіду я не уявляла собі життя», — згадувала вона.
У 60-х роках мама підспівувала Іветі Сімоновій і Мілану Хладілу, а вона сама мріяла почути Матушку, Готта й Нецкаржа. У 70-х і 80-х радіо супроводжувало її в усіх справах: кликало на ранкову зарядку, застерігало в програмі «Закрут», розважало в «Каруселі» та «Гойдалках», у «Читанні з продовженням» і радіовиставах.
За словами Томсової, саме радіо допомогло їй гостро пережити окупацію та боротьбу за радіомовлення в серпні 1968 року. Радіо застерігало й піднімало весь народ, а в роки нормалізації дозволяло читати між рядків приховані сенси. Любов до нього вона успадкувала від батьків: її мама ще в 90-х казала «по радіо мені розповідали» й жила цим цілий день.
Чоловік Томсової, за її словами, слухає «Чеське радіо Плюс», а сама вона на дачі в Бояново обов’язково вмикає «Чеське радіо Пардубиці». «Хто ще зміг би так швидко відправити репортера до нас на дачу в Бояново, якби розлилася Хрудимка?» — сказала вона.
Події листопада 1989 року Томсова згадувала невипадково: тоді вона прихистила у своїй празькій квартирі 60 студентів.
Around Prague за матеріалами novinky.cz