Забута американська супергармата отримала нове життя як випробувальний стенд для гіперзвуку

Армія США провела незвичайний експеримент: 30 липня 2026 року на полігоні Юма Proving Ground в Аризоні вперше вистрелила гіперзвуковою бойовою частиною з гармати HATS (Heavy Artillery Test System) — спадкоємця закритого проєкту супергармати, який свого часу задумувався як зброя для потенційного конфлікту з Китаєм.

Що залишилося від супергармати

Ще у 2019 році армія США розробляла мобільну далекобійну артилерійську гармату в рамках програми Strategic Long Range Cannon. Планувалося, що вона зможе уражати цілі на відстані понад 1600 км за допомогою ракетно-прискорених керованих снарядів — це в десятки разів перевищувало дальність стандартної артилерії калібру 155 мм. Ідея обіцяла удар по глибоких цілях з більшим запасом боєприпасів, ніж у авіації, і меншими витратами, ніж у ракетних систем.

Однак проєкт зіткнувся з цілою низкою проблем: складнощі з транспортуванням і розміщенням гармати, наведенням, зношенням ствола, виробництвом спеціальних снарядів, швидкістю стрільби та вразливістю системи після виявлення її позиції противником. У 2022 році Конгрес США закрив фінансування цієї програми.

Нова роль старої гармати

Тепер колишня супергармата повертається — але вже в зовсім іншій функції. Тест на полігоні Юма провели спільно армійський DEVCOM Armaments Center, національна лабораторія Лоуренс Лівермор і сам випробувальний полігон Юма Proving Ground. Замість запуску повноцінної дорогої гіперзвукової ракети фахівці використали великокаліберну гармату, яка вистрілює спеціально модифікований несучий модуль з бойовою частиною на дуже високій швидкості.

Такий підхід дозволяє вивчати поведінку бойової частини в момент удару без необхідності щоразу запускати повноцінну гіперзвукову ракету, що робить випробування значно дешевшими.

Чого тест не перевіряє

За даними армії США, експеримент не замінює повноцінний політ гіперзвукової ракети: він не імітує запуск ракетного двигуна, тривалий гіперзвуковий політ, аеродинамічний нагрів, корекцію траєкторії чи маневрування. Завдання тесту — виключити всі ці змінні та відповісти на конкретне інженерне питання: чи правильно спрацьовує бойова частина після екстремального прискорення і чи завдає вона при влученні очікуваних руйнувань.

Перетворення системи HATS на тестову платформу дозволяє використовувати її здатність надавати бойовій частині екстремальну швидкість без необхідності вирішувати питання мобільності чи бойової стійкості — саме ті слабкі місця, які в підсумку занапастили початковий проєкт супергармати.

Джерело: osel.cz