Будинок № 21 на площі Масарика в Їлові-у-Праги стоїть на місці монастирської каплиці Лорета, а його історія включає розореного господаря, два аукціони та посаду мера. Сьогодні на першому поверсі працює крамниця з тютюном, канцтоварами та іграшками, повідомляє туристичний портал Turistika.cz.
Раніше тут стояли два будинки. У 1617–1623 роках їх замінив монастирський комплекс міноритів. Після його скасування в 1785 році з комплексу вийшло п’ять будинків (№ 18–22). Будинок № 21, як вважають, стоїть там, де була Лорета Діви Марії, тобто на третині колишнього комплексу.
Цю третину купили Войтех Прантл і Матей Халашек. Прантлу дісталися Лорета і порожня ділянка перед нею, що виходила на площу. Він збудував там будиночок з односхилим дахом, використавши стіни колишнього монастирського храму. Вікна кімнати дивилися на площу, за нею були великі сіни, а за ними сама Лорета.
Син будівельника, Матей Прантл, як і батько, про будинок не дбав, і незабаром усе занепало. Лорета перетворилася на дров’яний сарай. Коли в 1851 році Їлове стало окружним містом, обшарпаний будинок на площі став ганьбою, і чиновники вимагали навести там лад. Грошей у Прантла не було.
Будинок продали з аукціону торговцю Йозефу Лейтнеру, і той узявся за ремонт. Але Прантл поскаржився цісарсько-королівському намісникові, барону Карелу Мечері де Цоору: влада, мовляв, порушила недоторканність приватної власності. Намісник був до цього чутливий, тому аукціон скасували, будинок повернули Прантлу, а Лейтнеру наказали забрати все, що він туди привіз і збудував.
Прантл радів недовго. Городяни умовили його «вигідно» викупити в торговця все це майно, оцінене в 454 гульдени. Грошей не знайшлося, договір із графіком платежів він виконати не зміг, його судили, і будиночок знову потрапив на аукціон (перший відбувся в 1856 році). За іронією долі 7 січня 1858 року будинок знову купив Лейтнер: разом з матеріалами він заплатив 2575 гульденів. Сад за будинком залишився за Прантлом, а потім його дочка продала сад Йозефу Лішеку з будинку № 20.
Лейтнер збудував новий будинок і зніс рештки Лорети. Два камені з написами про папський дар монастирю та про індульгенції він усе ж урятував. Їх вмонтували в підлогу костелу святого Войтеха перед головним вівтарем, щоб вони нагадували про славну монастирську історію міста.
Будинок Лейтнер тримав близько 13 років, а в 1872 році продав його Леопольду Чігаку за 3050 гульденів. Через чотири роки Чігак викупив у будинку № 20 частину колишнього саду Прантла, щоб у господаря був клаптик зелені. У 1877 році він став бургомістром Їлове, і в будинку проходили засідання, які не могли відбутися в ратуші. За рік він добровільно відмовився від посади: закулісні інтриги в політиці були йому не до смаку. Членом міської ради він залишався, а вперше його туди обрали в 1871 році.
У 1904 році Леопольд передав будинок синові Яну Чігаку. Ян торгував змішаними товарами та спиртним, очолював місцеве товариство TJ Sokol, був його старостою та піклувався про музейні колекції. 11 грудня 1932 року на будинку відкрили меморіальну дошку: «Тут жив і працював Леопольд Чігак, нар. 9 груд. 1832, пом. 10 лют. 1915. Заснував міський музей, написав записки міста Їлове».
Після лютого 1948 року приватний сектор націоналізували, і тут відкрилася точка споживчого кооперативу «Братство», а в 1953 році він став Jednota. У 1950-ті роки в будинку провели водогін і переробили дах, пізніше оновили фасад та інтер’єри. На першому поверсі змінилося чимало закладів, а сьогодні там працює магазин тютюну, канцтоварів та іграшок Єви й Радека Дупалових. Історія будинку стала сюжетом книжки Яна Моравека «Божевільний із Лорети».
Гід Around Prague за темою: Оломоуц із Праги за день 2026: поїзди, колона Святої Трійці, астрономічний годинник, музеї, різдвяні ринки
Around Prague за матеріалами turistika.cz