Молода чеська акторка Анна Дворжакова, онука Людека Мунзара та Яни Главачової, донька Барбори Мунзарової та Іржі Дворжака, розповіла в інтерв'ю про свою роль у фентезі «Мама й тато — боги», про роботу в соцмережах і про те, що ярлик «непо-дитина» до неї не стосується. На TikTok у неї 1,3 мільйона підписників.
Анна каже, що взагалі любить вигадані світи й казки. Перед зйомками вона знала про слов'янських істот більше, ніж можна було б сподіватися: із дідусем Людеком Мунзаром вони знову й знову читали енциклопедію про чудовиськ та інших істот, зокрема зі слов'янської міфології, і вона ще дитиною пам'ятала її напам'ять. Пізніше дідусь читав їй «Старовинні чеські перекази та легенди». На її думку, слов'янська міфологія в Чехії майже не використовується, зокрема й у кіно, а слов'янські боги та богині могли б завоювати світовий ринок.
На ніч, за її словами, вони вибирали добріших істот, наприклад блукаючі вогники. Батьки часто бували в театрах і на зйомках, і дідусь нерідко доглядав за нею. Героїня Анни, Сімона, намагається врятувати світ. Сама акторка довго рятувала інших і визнає, що це їй відгукнулося, тому вчиться думати про себе. Сімоні сімнадцять, Анні нещодавно виповнилося 24.
Фільм знімали в кількох місцях, зокрема в археоскансені Modrá поблизу Велеграда, де можна побачити справжнє слов'янське середовище. Вона раділа, що не довелося грати давньочеською: колегам, яким це довелося, не заздрила. Сюжет побудований навколо богів, які за допомогою амулета опиняються в сучасності. Анна зізналася, що любить прикраси: це в неї від бабусі, один із перснів із годинником раніше належав їй, решту вона купила, а маленькі персні подарували батько та друга бабуся.
Вона згадує кілька епізодів зі знімального майданчика. Сцену, де її героїня з екранним братом спускається сходами до батьків, у яких прокинулися боги, знімали багато разів: щоразу лопалася інша лампочка й падала інша картина, тож реакції акторів були справжніми. Акторка Віца Кереш у кадрі, де вона левітує, сиділа на спеціальній конструкції, а Анна, помітивши опору, що тримає жердину, спершу подумала, що закони фізики перестали діяти.
Акторської освіти Анна не здобула: консерваторію їй заборонили, як і батькам, вона навчалася в гімназії GEVO в Їжному Месті. Школа приватна, але сувора, і їй доводилося багато працювати. Батьки хотіли, щоб вона мала широкий кругозір, і вона погоджується, що спершу варто здобути добру освіту, а потім грати. Англійську, якою вона веде соцмережі, вона вчила з дитинства, зокрема з репетиторкою, яка викладала британську англійську. Спочатку батьки не розуміли, чим вона займається в інтернеті, мама просила відкласти телефон і взяти книжку, доки подруга не порадила їй не заважати: це може стати майбутнім і джерелом доходу. Тепер мама — її фанатка.
Про перше обладнання вона розповідає: на Різдво приблизно у сімнадцять років отримала кільцеву лампу, а на наступний день народження вітчим Мартін подарував їй портативний зелений фон. Свої ролики вона робить від початку до кінця сама й розпитує знімальну групу про роботу: про типи кадрів, монтаж.
Прорив на TikTok принесли скетчі за мотивами Marvel: вона копіювала міміку, рухи та реакції персонажів, і ролики помітили багато глядачів з-за кордону. Прожити лише на соцмережах вона не впевнена, головний дохід зараз дає акторська робота. Поєднувати одне з другим виснажливо: планувати вона не вміє, а довго утримувати увагу їй важко. Складні авторські відео вона монтує годинами, іноді до десяти годин заради триххвилинного ролика, натхненного світом Гаррі Поттера. Ідеї записує в нотатки на iPhone, потім збирає їх в історію, вдягає костюми й гримується, знімає на зеленому фоні; сама зйомка займає близько години. Вона перфекціоністка й має передивитися все тричі, перш ніж опублікувати. Регулярності публікацій немає, тож перегляди коливаються, а роликам за Marvel вдається майже завжди. Враховує вона й те, коли не сплять в Америці.
Акторською дитиною вона в дитинстві не була, але на знімальних майданчиках бувала: батьки брали її з собою, коли не було з ким залишити, і вона подавала реквізит. На дві секунди її «зняв» у фільмі «Відчайдушні жінки роблять відчайдушні речі» (2018) режисер Філіп Ренч, коли не вистачило масовки, а в «Лабіринті» режисера Іржі Страха вона сиділа за столом із батьком. У дитинстві Анна дивилася багато класики, «Чарівний садок»: бабуся знімалася в ньому й потай приносила додому записані диски з іще не показаними серіями, а одного разу взяла онуку на зйомки. Любила «Шалено сумну принцесу», «Ангела Господнього», «Пелішки», Тома й Джері, мультфільм «Пан Бджілка» (2007), який ішов у них майже цілодобово. На прем'єрі фільму «Три життя» (2007) вона розплакалася, бо батько грав лиходія, і родина пішла додому раніше.
Акторство, каже Анна, поки що її життєвий шлях: воно приносить задоволення, і вона ставиться до нього з повагою. Вона розуміє, з якої вона родини, але тиску не відчуває; просто не хоче соромити рідних і знає, що грати — привілей, над собою треба працювати. «Я не блатна дитина й не “непо-дитина”. Цей ярлик до мене не стосується», — каже вона. Чи допомогли відомі прізвища, вона не знає, але ніхто з рідних за неї не просив і не лобіював, щоб їй дали роботу.
Крім кіно, вона грає в театрі, який називає «вищою школою» й основою акторства, хоча перед камерою почувається вільніше. Анна зайнята у двох виставах об'єднання Frída, яким керує вітчим Мартін: Rapper, радше танцювальній, де вона не говорить, і «Sex, Drugs, Rock & Roll», де її роль грала й мама. У Празі їх можна побачити в театрі «Іпсилонка», але трупа багато гастролює країною.
Around Prague за матеріалами novinky.cz