Міжнародна дослідницька інціатива Noah's Ark Scans повідомила про результати нових бурових робіт на формації Дурупинар біля гори Арарат на сході Туреччини: свердловини, пробурені цього року, не виявили суцільного шару скельної породи всередині структури, але показали великі пласти темного ґрунту, які вчені пов'язують із можливими слідами розкладеного дерева.
Незвичайна форма формації Дурупинар уже кілька десятиліть привертає увагу вчених і любителів біблійної історії. Більшість геологів вважають її результатом природних процесів, однак деякі дослідники припускають, що всередині може ховатися те, що залишилося від Ноєвого ковчега. Цю гіпотезу підтримує інціатива Noah's Ark Scans — міжнародний проєкт, який за допомогою георадара, електричної томографії, LiDAR, 3D-картографування, аналізу ґрунту та глибокого буріння досліджує формацію на сході Туреччини, недалеко від кордону з Іраном. Інціативу заснував американський дослідник Ендрю Джонс.
Ще в травні минулого року Noah's Ark Scans опублікувала результати радарного обстеження та аналізу ґрунту: георадар, за інтерпретацією команди, показав імовірну наявність прямокутних порожнин і можливих коридорів, а зразки ґрунту, взяті всередині формації, хімічно відрізнялися від зразків із довкілля. Тоді ж дослідники оголосили, що перевірять знахідки за допомогою глибоких свердловин.
Згідно з Книгою Буття, Ноєв ковчег був масивним деревʼяним судном, побудованим для порятунку людей і тварин від катастрофічного всесвітнього потопу. Його розміри становили 300 локтів у довжину, 50 локтів у ширину і 30 локтів у висоту — це приблизно 135–156 метрів довжини, 22,5–26 метра ширини і 13,5–15,6 метра висоти. У ковчега було три палуби, бокові вхідні двері та світловий люк, а зовні й усередині його покривали смолою для захисту від води. За переказом, через 150 днів судно зупинилося «на горах Араратських».
Цього року команда провела заплановані свердловини і взяла понад 300 зразків ґрунту на різній глибині всередині та зовні формації довжиною близько 160 метрів. У деяких точках буріння досягло майже 20 метрів під поверхнею.
За словами Джонса, свердловини всередині формації не виявили суцільного шару твердої скельної породи — замість неї розкрилися великі пласти темного ґрунту. Лабораторний аналіз має показати, чи містять зразки сліди розкладеного дерева або інші ознаки можливої людської діяльності. «Розкладене дерево збільшує вміст органіки в ґрунті. Цього року під час буріння всередині формації ми не зустріли суцільного шару твердої скелі, як стверджували деякі критики. Але ми виявили великі пласти дуже родючого чорного ґрунту, в якому очікуємо високий вміст органічних речовин», — розповів Джонс.
Додаткові дані дало обстеження системою BakhtarRadar, яку розробив інженер і фахівець з механіки гірських порід Хосров Бахтар. За словами команди, на деяких ділянках прилад зміг отримати дані з глибини до 95 метрів.
Опрацьовані дані показують лінійні елементи, регулярні структури та порожнини, які Noah's Ark Scans інтерпретує як можливі коридори, окремі приміщення або кілька внутрішніх рівнів. «За сорок років роботи я ніколи не бачив подібних аномалій. Їхня вираженість, на мою думку, свідчить про те, що це не випадкове явище і що в них спільне походження. Я переконаний, що вони пов'язані з одним і тим самим об'єктом. Що це було — корабель, космічний корабель чи щось інше, — поки не знаю», — сказав Бахтар.
Хоча учасники Noah's Ark Scans називають нові дані найпереконливішими на сьогодні доводами на користь штучного походження формації Дурупинар, їхні результати ще не пройшли незалежну перевірку і не опубліковані в рецензованому науковому журналі. Команда вже оголосила, що продовжить роботу: найближчим часом планується обстежити виявлені порожнини невеликою камерою, а на наступному етапі — шукати сліди давньої ДНК тварин. Поточний польовий етап дослідження веде археолог Дженкер Атіла з Університету Сівас Джумхуріет, і проводиться він з офіційного дозволу турецької влади.
Джерело: novinky.cz