Характерний «запах старості» може з’явитися вже після 40 років, і до особистої гігієни він не має стосунку. Як пояснюють вчені, його спричиняє речовина 2-ноненаль, яка утворюється під час окислення жирних кислот на шкірі. Це природний біологічний процес, що торкається практично кожної людини.
За типовий запах, за словами дослідників, відповідає насамперед 2-ноненаль. Японські вчені виокремили цю речовину у 2001 році, вивчаючи запах тіла, що залежить від віку. З’ясувалося, що вона з’являється переважно в людей старших за 40 років.
На відміну від звичайного запаху тіла, 2-ноненаль утворюється не через піт. Він виникає внаслідок хімічних реакцій, під час яких окислюються жирні кислоти, що природно присутні на шкірі. У міру розпаду цих жирів з’являються речовини з характерним ароматом.
«Пахне це не потом. Скоріше як стара постільна білизна чи тканина, на якій поступово накопичувалися клітини шкіри та шкірне сало», — пояснює дерматолог Ширін Ідрісова.
Це не означає, що наступного дня після сорокаріччя людина почне пахнути інакше. Вироблення 2-ноненалю зростає поступово, а інтенсивність запаху в різних людей помітно відрізняється. З віком змінюється склад ліпідів шкіри: вони дедалі легше окислюються, а отже, частіше утворюються сполуки, що впливають на запах тіла. Свою роль можуть відігравати й генетика, спосіб життя, харчування, загальний стан здоров’я. В одних характерний аромат виражений сильніше, в інших майже непомітний.
За словами дерматолога, проблему може посилювати одна частина тіла — ділянка за вухами. Там тепло, погано провітрюється, часто скупчуються шкірне сало, відмерлі клітини та бактерії. Поєднання цих чинників створює ідеальні умови для появи та збереження пахучих речовин. Водночас у душі багато хто приділяє увагу волоссю, обличчю та пахвам, а за вухами миє рідко.
Фахівці радять регулярно й ретельно мити шкіру, зокрема й ділянку за вухами. За словами Ідрісової, спеціальні засоби не потрібні: вистачить звичайного мила, гелю для душу чи шампуню.
Деякі виробники пропонують так зване мило каки з екстрактом хурми. Воно багате на дубильні речовини, які теоретично можуть нейтралізувати молекули, пов’язані із запахом. Але наукових доказів того, що воно помітно ефективніше за звичайні засоби, поки що мало.
Не менш важлива гігієна не лише тіла, а й тканин, які торкаються шкіри. Шкірне сало та пахучі сполуки можуть осідати в рушниках, наволочках, мочалках і постільній білизні та накопичуватися там, тому все це потрібно регулярно прати.
Дехто намагається перебити такий запах великою кількістю дезодоранту чи парфумів, але фахівці не вважають це добрим рішенням. «Річ не в потовиділенні. Річ в окисленні жирів на шкірі», — наголошує Ідрісова.
Дезодорант може тимчасово замаскувати запах, але на хімічні процеси, через які утворюється 2-ноненаль, не впливає. Тож головне — ретельний догляд за шкірою та регулярна зміна текстилю.
Around Prague за матеріалами novinky.cz