Світовий ренесанс атома: США та Бельгія повертають у стрій зупинені реактори, а Німеччина — навряд чи

У світі дедалі більше набирає силу тенденція повертати в експлуатацію атомні енергоблоки, раніше зупинені з економічних причин: у США до перезапуску готуються щонайменше три реактори, а Бельгія офіційно переглянула рішення про відмову від ядерної енергетики і має намір відновити роботу своїх станцій. Німеччина ж, попри окремі політичні голоси за перегляд атомної відмови, на думку експертів, навряд чи піде цим шляхом.

Як зазначається в аналізі, більшість реакторів у Європі та США було збудовано у 1970–1980-х роках, і зараз багато з них наближаються до рубежу в 40–50 років експлуатації. На тлі різкого зростання енергоспоживання — зокрема через розвиток штучного інтелекту, якому потрібні стабільні джерела електрики для дата-центрів, — країни прагнуть максимально продовжити безпечну роботу наявних блоків. Термін служби реактора обмежений передусім станом корпуса реактора, який економічно недоцільно замінювати, тоді як решту обладнання за потреби заміняють.

За даними галузевих спостережень, контрольні зразки металу показують, що корпуси реакторів виявилися стійкішими до нейтронного опромінення, ніж передбачалося раніше, а грамотна конфігурація активної зони та відпал металу дають змогу продовжувати безпечну експлуатацію реакторів до 60–80 років. Найстаріші діючі реактори швейцарської АЕС «Бецнау» наближаються до 55 років роботи, а низка американських блоків уже отримала ліцензії на 60 і навіть 80 років експлуатації. До такої стратегії продовження термінів служби своїх блоків — Дукован і Темеліна — до 80 років прагне і чеська компанія ČEZ.

У США на просунутій стадії перебувають три проєкти перезапуску станцій, які раніше вважалися закритими назавжди. Перша — АЕС «Палісейдс», реактор потужністю 800 МВт, зупинений у 2022 році після 51 року роботи, хоча ліцензія діяла до 2031 року. Станцію викупила компанія Holtec, яка раніше займалася виведенням АЕС з експлуатації, а тепер має намір запустити реактор уже цього року та домогтися продовження ліцензії ще на 20 років, а також збудувати на майданчику два малих модульних реактори SMR-300.

Другий проєкт — перший блок «Три-Майл-Айленд», реактор потужністю 880 МВт, зупинений у 2019 році. Компанія Constellation Energy вирішила відновити його роботу після того, як Microsoft уклала контракт на закупівлю електроенергії з цієї станції строком на 20 років. Станцію перейменують на Crane Clean Energy Center і планують запустити у 2027 році з перспективою продовження ліцензії до 2054 року — таким чином, сумарний термін роботи реактора може сягнути 80 років.

Третій блок — «Дуейн Арнольд» у штаті Айова, реактор потужністю 600 МВт, зупинений у 2020 році після того, як ураган пошкодив градирню, а ремонт на той момент визнали невигідним. Тепер з компанією Google підписано контракт на постачання електроенергії на 25 років, тривають ремонт систем охолодження та процедура перелицензування; запуск очікується у 2029 році. Американський регулятор з ядерної безпеки NRC навіть створив окремий підрозділ, який опікується саме питаннями перезапуску раніше зупинених станцій.

Своя ситуація — в Японії, де після аварії на «Фукусімі-1» у 2011 році були зупинені всі реактори країни. З 54 блоків, що працювали до аварії, 15 уже виведено з експлуатації, 15 знову запущено, ще 10 готуються до перезапуску, а доля восьми залишається відкритою. Для повторного запуску в Японії, окрім суворих вимог регулятора щодо сейсмічної безпеки майданчиків, критично важливо отримати згоду місцевих громад — саме це цього року дало змогу компанії TEPCO, оператору «Фукусіми-1», запустити шостий енергоблок станції Касівадзакі-Каріва.

У Бельгії сім реакторів АЕС «Доель» та «Тіанж» сумарною потужністю близько 5,9 ГВт раніше забезпечували понад 50% виробництва електроенергії країни. Закон 2003 року передбачав повну відмову від атома до 2025 року, проте енергетична криза, спричинена вторгненням Росії в Україну та конфліктом на Близькому Сході, змусила Бельгію переглянути курс. У 2023 році заборону на використання ядерної енергії скасували, і оператор станцій — французька компанія Engie — погодилася зберегти роботу двох найновіших блоків, Доель 4 і Тіанж 3, домігшись нових ліцензій на десять років експлуатації. Зараз бельгійська держава веде переговори з Engie про повну націоналізацію АЕС і має намір експлуатувати найновіші блоки щонайменше до 2045 року, а також відновити роботу п'яти старіших реакторів, заборонивши будь-які незворотні кроки до їхнього демонтажу.

А от у Німеччині, де дедалі частіше лунають голоси — зокрема від політиків баварського ХСС — про те, що відмова від атома була помилкою, шансів на перезапуск небагато. Йдеться про три останні зупинені у 2022 році блоки — Ізар 2, Некарвестгайм і Емсланд, яким ще немає й сорока років, що технічно дало б змогу експлуатувати їх ще 20–40 років. Однак оператори вже розпочали процедуру виведення станцій з експлуатації, а німецький регулятор з ядерної безпеки, на відміну від американського, скорочує, а не розширює підрозділи, пов'язані з безпекою енергетичних реакторів. За оцінкою автора аналізу, у Німеччині не сталося принципової зміни ставлення суспільства й політиків до атомної енергетики, жоден з колишніх операторів АЕС не готовий знову займатися цим бізнесом, а необхідна для перезапуску нова процедура ліцензування зайняла б кілька років і економічно виправдана лише за експлуатації щонайменше десять років. Висновок: Німеччина, ймовірно, ще довго не відновить роботу своїх зупинених реакторів — доки досвід сусідніх країн не переконає її в помилковості нинішньої енергетичної стратегії.

Читайте також: Безкоштовні курси чеської для іноземців: де вчити

Around Prague за матеріалами osel.cz