Олешки: мешканці розповіли про голод, міни й катування струмом

Мешканці, яких евакуювали з окупованого російськими військами міста Олешки на Херсонщині, називають життя там пеклом: голод, холод, заміновані вулиці, зникнення людей і катування. Про це, за даними німецького видання Bild, розповіли вивезені звідти українці. До війни в місті мешкали близько 24 тисяч людей, нині, за словами одного з евакуйованих, залишилося приблизно 1700.

Голод і міни в окупованому місті

Вчителька української мови та літератури Оля разом із чоловіком Андрієм і дітьми залишалася в місті аж до домовленості про евакуацію. Спершу родина вірила, що окупація триватиме недовго, але ситуація лише погіршувалася. «З березня це стало нестерпно, — каже Оля. — Дороги були заміновані, у нас не було ні води, ні газу».

Біля лікарні працював невеликий ринок, де мешканці навколишніх сіл продавали продукти. За словами Олі, російські військові його заборонили, а на запитання «чому» відповіли: «Ви повинні голодувати». Магазини були пограбовані, їжа зникла. «У квітні та травні люди, особливо літні, виглядали як привиди», — згадує вона.

Коли в доньки Олі стався перелом ноги, родина не змогла дістатися до лікарні: там перебували російські солдати. Лікар оглянув дівчинку вдома й порадив везти її до Херсона, але їхати замінованими вулицями було страшно. «Діти вже не поводяться як діти. Вони втратили своє дитинство», — каже Оля. Вона розповідає й про літнього чоловіка, який не витримав голоду, холоду та обстановки й зламався. «Коли я зараз усе це згадую, хочеться плакати. Але сліз уже немає».

Катування струмом і тіла в підвалах

Ще жорсткіші свідчення належать Володимиру Костьяну. За його словами, його затримали 15 листопада 2022 року, коли він розносив їжу іншим людям. Російська сторона звинуватила його в передачі українській армії координат російської військової техніки та в допомозі людям, які тікали з окупованих територій. Доказів, стверджує він, не було, проте близько року він провів у полоні.

Його катували електричним струмом за допомогою радянського польового телефону ТА-57. «Мені прикріпили дроти до геніталій і знущалися: „Тепер зв’язок такий добрий, що можна зателефонувати Путіну“», — розповідає Костьян. Він знає приблизно про дев’ять катівень в районі Олешок і Голої Пристані.

Костьян також говорить про зниклих проукраїнських мешканців: за його словами, людей убивали, а тіла скидали в підвали.

Евакуація й ті, хто залишився

Архітектор Роман, який не бажає називати прізвище, розповідає про тіла на вулицях. Дізнавшись про евакуацію, він поїхав по батьків, але ті спершу боялися й не хотіли виїжджати. «Вулиці повні трупів. Поки не стріляють, я хоча б деяких поховаю», — сказав йому батько. Сам Роман кілька разів дивом уникав зустрічі з російськими військовими: «Я знав, що мене можуть схопити будь-якої миті».

Евакуація стала новим випробуванням: Роман згадує 16 годин в автобусі без можливості скористатися туалетом. Потім евакуйованих російським військово-транспортним літаком Іл-76 доставили до Ростова, звідти вони дісталися Гомеля в Білорусі й урешті через кордон повернулися на підконтрольну Україні територію.

Вибратися вдалося не всім. За словами Романа, в Олешках досі лишається близько 1700 людей — переважно літні, хворі та люди з обмеженою рухливістю. Дехто з них через замінованi дороги не зміг би навіть дійти до евакуаційних автобусів. Для вивезених мешканців пекло скінчилося, для тих, хто залишився, воно триває.

Around Prague за матеріалами novinky.cz