Страхування іноземців у Чехії: інтерв'ю зі співзасновником Red Panda

Принаймні раз на рік кожен із нас стикається зі страхуванням — і йдеться не лише про вибір страхової компанії та самого полісу, а й про візит до лікаря та подальшу виплату коштів. Влітку ця тема стає особливо актуальною, адже саме тоді потрібно подавати документи на продовження візи. Здавалося б, у виборі й купівлі страхової компанії немає нічого складного, але це не зовсім так — усюди є свої нюанси й підводні камені. Тому для нового випуску рубрики «Люди» ми вирішили взяти інтерв'ю в засновників молодої, але вже добре відомої страхової компанії «Red Panda».

З Ніколаєм ми зустрілися в офісі, де на нас уже чекали цукерки, печиво, кава, чай — і панда. На жаль, другого співзасновника компанії, Рустама, не було: він перебував у відрядженні, тож на всі запитання відповідав Ніколай. 


Around Prague: Розкажи трохи про себе: коли ти переїхав до Праги, звідки, чому вирішив поїхати з рідного міста, де вчився і чим займався в перший час після того, як опинився в чеській столиці.

Ніколай: Я родом із Новосибірська. Переїхати хотів уже давно — мене завжди вабили нові враження і пригоди. У Росії все було знайоме й комфортне, тож я вирішив переїхати туди, де абсолютно все буде новим, включно з мовою. Після приїзду я, як і 99% місцевих студентів, навчався в мовній школі, потім хотів вступити до Карлового університету, а вступив… до ČZU (сміється).

Поки навчався, намагався десь підробляти, а потім влаштувався працювати в «Уральські авіалінії», де й познайомився з Рустамом.

AP: Яким було твоє перше враження від Праги і чи змінилося воно за весь цей час?

Ніколай: Спочатку було страшнувато — усе нове й чуже. Але водночас дуже цікаво, адже все навколо колосально відрізнялося від дому. Зараз Прага для мене — це другий дім. Сюди я переїхав у сімнадцять років і відтоді практично нікуди з країни не виїжджав.

Щодо ставлення чехів до росіян, перспектив і всього іншого — із самого приїзду я вважав, що чехи переважно милі й доброзичливі люди, а перспектив і можливостей тут вагон. Із часом це враження лише зміцніло.

AP: Як так вийшло, що ти потрапив у страховий бізнес і з чого все почалося?

Ніколай: Ми з Рустамом довго думали, чим ми можемо бути тут корисними і який бізнес відкрити. Пробували запустити онлайн-школу мов, намагалися створити невелику туристичну компанію, відкривали інтернет-магазин. Але, мабуть, як і в багатьох, наш перший бізнес успішним не став. У підсумку з усіх цих проєктів ми дивом вийшли в невеликий плюс. Зате отримали корисний досвід і знання, які допомогли нам потім.


Ідея зайнятися страхуванням прийшла несподівано. Мені самому треба було купувати страховку, і я подумав, що непогано було б стати страховим агентом самому. Начебто легкий бізнес, майже нульові витрати і вже готові клієнти у вигляді друзів і знайомих. Так завжди здається, коли не знаєш усіх підводних каменів. Як виявилося, я дуже сильно помилявся. Більшість моїх друзів і знайомих так і не купили в мене страховку, а ліцензія, оренда офісу і витрати на рекламу виявилися значно більшими, ніж я очікував. Але оскільки нам завжди подобалося працювати з людьми, а страховий ринок на той момент перебував у жахливому стані — сервісу не було, і всі звикли до обслуговування на рівні паспортного столу, — ми вирішили, що трохи більше усмішок, сервісу й незвичного маркетингу допоможуть нам виділитися серед конкурентів. 

AP: Конкуренція серед страхових компаній надзвичайно висока. Чи важко було робити перші кроки?

Ніколай: Перші кроки дісталися нам дуже важко. Страхові компанії не дають хорошої комісії, доки ти не покажеш великі обсяги продажів. 

У нас навіть не було власного офісу — ми ділили невелику кімнату з нашим другом, який займався перекладами. Інвестицій не було, а конкуренти досить серйозно намагалися витіснити нас із ринку. Не обходилося й без погроз. Увесь отриманий прибуток ми інвестували в розвиток бізнесу: в офіс у центрі міста, в рекламу та якісний сервіс. Саме тому перші гроші на особисті витрати ми витратили лише через два роки після відкриття фірми. Увесь цей час ми поєднували страховий бізнес з основною роботою і нічого на ньому не заробляли. 

AP: Спочатку ваша компанія називалася «Like Insurance». Що з нею сталося?

Ніколай: Так, починали ми саме під цим брендом.

AP: Чому відбувся ребрендинг?

Ніколай: Тоді ми вирішили, що в назві компанії обов'язково має бути слово «Insurance», а оскільки нам дуже хотілося всім подобатися, додали ще й слово «Like». Але з часом ми зрозуміли, що цю назву ніхто не запам'ятовує, а величезні рекламні бюджети йдуть у нікуди. Нам уже не було чого втрачати. «Like Insurance» мало хто знав, зате всі знали, що страховки є в Рустама й Колі. Тоді ми й вирішили, що потрібен кардинальний ребрендинг — щось у назві й логотипі, що повністю ламає шаблон про страховий бізнес і легко запам'ятовується.

AP: А чому зрештою обрали саме таку назву для компанії? Хто її придумав?

Ніколай: Якось ми спонсорували один захід, виступали зі сцени, дарували подарунки, а потім вирішили поспілкуватися з гостями — і саме тоді зрозуміли, що назву нашої компанії не запам'ятав абсолютно ніхто. Жодна людина.

Увечері ми повернулися в офіс, зачинили двері й вирішили не виходити, доки не придумаємо щось настільки відмінне від конкурентів, що запам'ятається миттєво й назавжди. У підсумку Рустам наполягав, щоб у назві обов'язково була мила тваринка на кшталт панди, а я хотів зробити акцент на кольорі й однотонному фірмовому стилі. Мій улюблений колір — червоний, а в нашого генерального партнера «Maxima» фірмовий стиль теж червоний, тож я хотів назвати нас просто «Red», а Рустам додав ще й панду. Так і з'явилася «Red Panda».


Ми, звісно, чудово знаємо, що справжня червона панда виглядає зовсім не так, як чорно-білий ведмедик на нашому логотипі. Але нам усе одно хотілося саме чорно-білу панду й саме таку назву.

AP: Як вам вдалося за такий короткий час завоювати ринок і водночас залишити конкурентів позаду?

Ніколай: Величезна удача, багато терпіння, сил, спроб і помилок. Але, мабуть, головне — це наше бажання відрізнятися від інших компаній. Ми віримо, що один задоволений клієнт приведе п'ятьох друзів, а незадоволений забере з собою десятьох. Тому ми намагаємося приділити кожній людині стільки часу, скільки їй потрібно, і догодити в усьому — навіть якщо це для нас збитково. «Сарафанне радіо», на мою думку, — найсильніший маркетинговий інструмент. А змусити його працювати можна, лише якщо тобі вдасться справді вразити клієнта.

AP: Кожен ваш клієнт отримує панду чи якийсь інший подарунок, а ціни на ваші послуги при цьому одні з найнижчих на ринку. За рахунок чого це можливо?

Ніколай: Емоції — дуже важлива складова будь-якого бізнесу, особливо коли працюєш із клієнтами. Із сервісом у Чехії, на жаль, біда, тому ми завжди намагаємося подарувати кожному клієнту позитивні емоції, щоб купівля страховки сприймалася не як неприємна й дорога бюрократична формальність, а як щось приємне і цікаве.


AP: Які у вас плани щодо подальшого розвитку компанії? Можливо, з часом розширите перелік послуг, клієнти зможуть лікуватися в більшій кількості лікарень або до полісу включать, наприклад, стоматолога?

Ніколай: Стоматолог уже є. З «Maxima» співпрацює чимало стоматологів, зокрема й російськомовних. Нещодавно, наприклад, ми встановили термінал для оплати карткою і почали безплатно доставляти страховки клієнтам додому.

AP: Скажи, правда, що компанія «Андрій і Родіон», яка багато років займалася страхуванням студентів, нещодавно закрилася і передала всіх своїх клієнтів вам?

Ніколай: Так, вони вирішили зайнятися іншою справою, тож передали всіх своїх клієнтів, які були з ними довгі роки, у надійні пухнасті лапи панди (сміється).

AP: Давай поговоримо трохи про сумне. Чи багато шахраїв/аферистів, які обманюють іноземців?

Ніколай: На жаль, цього року їх стало значно більше. Раніше такої проблеми не було. Але щойно в січні цього року ціни на страховки зросли, з'явилося багато шахраїв, які пропонували купити страховку значно дешевше за офіційну ціну. Оскільки страхові компанії штрафують своїх представників за знижки, на цьому тлі пропозиції шахраїв виглядали дуже привабливо.

AP: Не міг би ти навести пару найпоширеніших хитрощів чи обманів, до яких вдаються шахраї?

Ніколай: Найпоширеніший випадок — продаж страховки з «неймовірною знижкою»: цього року дехто примудрявся продавати річну страховку навіть за 1000 крон. Зрозуміло, що ця ціна значно нижча за собівартість, і страхова компанія просто ніколи не побачить грошей, які заплатив клієнт, навіть попри те, що йому видають усі необхідні документи з печатками. Шахрай просто забирає гроші собі, а потім іде до страхової компанії й розриває раніше укладений договір на ім'я конкретної людини, тож обдурений клієнт подає в поліцію вже недійсний папір.

Інша хитрість — продати клієнтові «некритий» поліс (туристичний поліс, який фактично нічого не покриває — прим. ред.) замість комплексної страховки. За таким полісом, звісно, не можна продовжити візу, і доводиться купувати новий.

AP: Чи є якась надійна ознака, за якою людина може зрозуміти: «У цій компанії мені краще не страхуватися»?

Ніколай: Так, усе просто.
1. У будь-якого страхового агента обов'язково має бути офіс. Якщо офісу немає, перед вами точно шахрай.
2. В агента обов'язково має бути страхова ліцензія — її можна знайти в інтернеті або на сайті Національного банку Чехії. Якщо агент назвав вам номер, а ліцензія зареєстрована не на його ім'я, а на якогось Васю Пупкіна, це аферист.
3. Страхова компанія розміщує список своїх партнерів на офіційному сайті. Якщо цього немає — ще один привід насторожитися.


AP: Ви надаєте список лікарень, у яких варто лікуватися, але чи міг би ти розповісти про випадки, коли через власну наївність чи необачність ваші або чужі клієнти опинялися в ситуації, коли лікування не покривалося страховкою? Як бути впевненим, що страхова компанія оплатить моє лікування?

Ніколай: Так, звісно, надаємо. Страховка покриває майже все. Найчастіший випадок, коли страхова компанія не покриває лікування, — травми, отримані в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Наприклад, був у нас такий випадок. Один із наших клієнтів, вочевидь, чимось пригостившись, розмовляв на вулиці із собаками, доводив їхнім господарям, що тварини незадоволені умовами утримання, і вимагав їх відпустити. У підсумку його забрала швидка, він пролежав кілька днів у лікарні, а потім йому виставили рахунок майже на 20 тисяч крон. Страхова компанія відмовилася платити, оскільки клієнт самостійно й свідомо ввів себе в стан наркотичного сп'яніння.

AP: Добре, тоді скажи: чи є різниця між швидкою допомогою в Чехії і в наших країнах? У чому принципова відмінність?

Ніколай: У Чехії такого поняття, як «швидка допомога» в нашому розумінні, узагалі немає. Є лише рятувальники (Záchranná služba — прим. ред.) — ті, хто рятує життя. Саме тому страхова компанія оплатить виклик швидкої лише в тому разі, якщо життю пацієнта справді щось загрожувало або якщо він не міг самостійно дістатися до лікарні.

Від цього року виклик швидкої коштує 5000 крон, тож із невеликою температурою дешевше викликати таксі й самостійно дістатися до лікарні, ніж викликати швидку. 

AP: Добре, повернімося до вашої компанії. Як люди реагують на вашу назву й логотип?

Ніколай: Як правило, усім подобається. Усі люблять панд. Вона запам'ятовується, її часто хочуть обійняти, коли хтось гуляє в костюмі. Не щодня Прагою ходить панда — зазвичай багато хто хоче з нею сфотографуватися або просто обійняти.


AP: І наостанок хотілося б поставити запитання, яке хвилює не лише нас, а й наших читачів: хто ж ховається під костюмом панди?

Ніколай: Стіг із Top Gear (сміється).

Команда Around Prague хотіла б подякувати Ніколаю за інтерв'ю і побажати йому та Рустаму великих успіхів і досягнення поставлених цілей.