Барош попрощався з футболом: аншлаг на стадіоні в Остраві

В Остраві 44-річний Мілан Барош провів свій останній матч у футболці — прощальну показову гру на переповненому Міському стадіоні в Остраві-Вітковіце. Володар Кубка чемпіонів з «Ліверпулем», найкращий бомбардир Євро-2004 і другий снайпер в історії збірної Чехії зіграв перший тайм за рідний «Баник», а другий — за команду колишніх збірників.

Друзі й тренери з усієї кар'єри

На прощання в Остраву Барош покликав колишніх партнерів по клубу та збірній, а також тренерів, які формували його як футболіста, — серед них Петра Раду та Ярослава Шілгаві. За «Баник» його в різні часи тренували Вацлав Штверка та Вернер Лічка.

«Спогадів про нього безліч, і багатьох дивує, яким тихим був Мілан. Міг сказати щось у середу, щось у березні, а щось — у листопаді», — з усмішкою згадував Лічка. За його словами, спочатку в молодому форварді не розгледіли майбутню зірку: «Сьогодні це легенда, але спершу, зізнаюся, ми не бачили в ньому такого величезного таланту. Але він дуже швидко зростав, ніколи не втомлювався, ніколи не злився — працювати з ним було чудово».

Від Віганіце до тріумфу в Лізі чемпіонів

Чутки про талант уродженця села Віганіце дійшли до «Ліверпуля», куди 19-річний Барош перейшов у 2001 році. В англійському клубі він зустрів партнера по збірній Владіміра Шмицера, і разом у 2005 році вони виграли Лігу чемпіонів.

«Він був чудовим партнером, на полі завжди віддавався на сто відсотків. Любив команду, любив роздягальню і хотів, щоб компанія трималася разом і поза нею», — згадував Шмицер спільні роки в клубі та збірній. За його словами, у Ліверпулі Барошу було важко: «Стрибок був величезним, йому потрібен був час, щоб звикнути, він не знав мови, але впорався, почав забивати голи, а вершиною став переможний фінал Ліги чемпіонів».

Шмицер також розповів, що Барош завжди підтримував «Баник», зокрема фінансово, і зараз ходить на трибуни як вболівальник. «Не кожному вдається в Чехії на прощанні продати стадіон повністю», — зазначив він. Легендарний поворот фіналу Ліги чемпіонів 2005 року, коли «Ліверпуль» відігрався з 0:3 проти італійського «Мілана», згадав і польський воротар Єжи Дудек: «Весь той сезон він був дуже важливим гравцем для „Ліверпуля“. І завдяки цьому ми сьогодні тут — заради нього, легенди футболу».

Аншлаг і голи всієї родини Барошів

Атмосфера на трибунах була бурхливою з самого початку — публіка гаряче вітала не лише Бароша, а й Яна Коллера, Томаша Росіцки та воротаря Петра Чеха, які вийшли на поле. Чех, вихованець клубу з Блшан, перетинався з Барошем здебільшого як суперник у різних клубах, а в збірній сидів з ним в одній роздягальні: «Чудовий партнер і командний гравець. Для команди зробив би що завгодно. Він любить футбол і, виходячи на поле, завжди віддає все до кінця».

Найкращий бомбардир в історії збірної Чехії Ян Коллер, який багато грав з Барошем в атаці національної команди, додав: «Ми зійшлися не лише на полі, а й по-людськи. Не випадково ми — найкращі бомбардири збірної». За підсумками товариського матчу ветерани перемогли 11:9, а на рахунку родини Барошів — сім голів: чотири забив сам Мілан, два — його брат Шимон і один — син Патрік.

Останнє прощання з футболом

Незадовго до фінального свистка колишні партнери й тренери вишикувалися в живий коридор, і Мілан Барош вийшов на свою останню заміну. Більш ніж через шість років після завершення професійної кар'єри він офіційно попрощався з футболом.

«Ми отримали від цього задоволення разом, але все колись закінчується. Сьогодні це було востаннє, але я приходитиму до вас і вболіватиму разом з вами. „Баник“ назавжди залишиться в моєму серці, я завжди буду його підтримувати», — сказав Барош трибунам перед тим, як піти з поля. «Величезне спасибі людям, які прийшли і створили цю прекрасну атмосферу», — додав він.

Джерело: sport.cz