Йіловіе-у-Праги: історія королівського міста золотодобувачів, Чехія

Йіловіе-у-Праги, місто на півночі басейну нижньої Сазави, виросло з кількох гірницьких селищ, а людей сюди вабило золото. Першу згадку про місто, 1045 рік, пізніше визнали підробкою, тому найдавніші надійні свідчення належать до XIV століття.

Назву місто отримало від колишньої назви гори, біля підніжжя якої мешканці вимивали золото з глини. Люди селилися тут ще в кам’яному віці, що підтверджують археологічні знахідки.

Золото, гусити та пожежі

У 1310 році в найстарішій книзі празького Старого Міста записали, що Конрад Штадлер із Йіловіе отримав староміське міське право. Близько 1350 року імператор Карл IV підтвердив за Йіловіе статус королівського міста й надав йому низку прав і привілеїв.

Під час гуситських воєн, у 1422 році, до міста прийшов Ян Жижка, і його воїни зруйнували і рудники, і саме місто. Оговтатися вдалося лише за короля Владислава Яґеллона. Золото привабило сюди й відомого алхіміка Едварда Келлі: у 1590 році він придбав в околицях кілька маєтків, а в самому місті купив кілька будівель.

Багато що з історії міста назавжди залишиться таємницею, адже документи загинули в частих пожежах, особливо в 1567 і 1636 роках. А Тридцятилітня війна знищила половину будинків. До війни в місті працювали три пивоварні.

Вік змін: від самоврядування до залізниці

У 1623 році під час насильницької рекатолізації тут заснували монастир мінорітів, його скасували в 1785 році. У 1849 році місто отримало власне виборне самоврядування й стало центром округу, яким залишалося до 1942 року.

XIX століття принесло місту пошту (1851), першу аптеку (1864), шкільні та громадські будівлі, аматорський театр, музей (1891) і, нарешті, залізницю в 1897 році. З фронтів Першої світової війни не повернулися 52 місцеві мешканці.

У XX столітті в місті провели електрифікацію, водогін і каналізацію, а під час німецької окупації воно називалося Еуле. Німецькі солдати залишили Йіловіе 9 травня 1945 року. Нерентабельний видобуток золота припинили в 1968 році, а в колишніх рудникових будівлях налагодили виробництво шведських будівельних риштувань. У 2017 році відкрили навчальну стежку Секанка.

Що збереглося до наших днів

З найстаріших споруд вціліли костел святого Войтеха першої половини XIII століття, ратуша XIV століття та будинок Мінце 1356 року, де тепер розташований регіональний музей. Ратуша, обидва костели та будинок Мінце охороняються як пам’ятки з 31 грудня 1965 року. У 1992 році Міністерство культури оголосило історичне ядро міською пам’яткоохоронною зоною.

Серед уродженців міста: будівельник Рудольф Зобель, друга в Чехії жінка-лікар Ружена Махова, ботанік Йозеф Подпєра, політик і дипломат Франтішек Хвалковський та історик права Вацлав Ванєчек. Найкращою книгою з історії міста вважається праця Леопольда Чігака «Спогади про королівське гірниче місто Йіловіе та його золоті копальні».

Читайте також: Studio ALTA: як занедбана пивоварня в Лібні стала домом для сучасного танцю Праги

Джерело: turistika.cz