Чеські діти дедалі частіше бояться проигравати й відмовляються від змагань

Все більше дітей і підлітків у Чехії відмовляються брати участь у спортивних змаганнях і матчах — причина в страху проигравати та зниженні психологічної стійкості. Про це свідчить опитування Чеського спортивного союзу, проведене серед понад двох тисяч клубів і фізкультурних товариств.

За даними опитування, якщо два роки тому на небажання дітей змагатися скаржилися 40% клубів, то у 2026 році ця частка зросла до 47%. «Сьогодні проблема є навіть у молодіжних збірних», — розповідає Віт Мажик, голова клубу пляжного волейболу Beachclub Страгов і куратор пляжного волейболу в Чеському волейбольному союзі. За його словами, справа не у відсутності бажання представляти країну, а в неспроможності витримувати стрес і працювати на межі психічних і фізичних можливостей. «Тенденція довгострокова, але переломним моментом я вважаю ковід — саме з того часу помітна велика втрата стійкості у дітей і молоді», — додає він.

Батьки теж відіграють роль

«Діти важко переживають можливість проигравати. Батьки їм у цьому потурають і надають перевагу не їхати на турніри», — каже Ян Гашек, президент клубу TK Slavia Орлова. Згідно з опитуванням, 58% клубів відзначають у дітей зниження стійкості до покарань і критики — два роки тому про це повідомляли лише 37% клубів. Кожен п'ятий спортивний клуб частіше, ніж раніше, стикається з тривожними та депресивними станами у юних спортсменів.

«Це вже не проблема спортивних секцій, а всього суспільства. Якщо ми хочемо здоровіше, стійкіше й впевненіше в собі покоління, потрібно з раннього дитинства прищеплювати дітям рух і залучати більше дітей і підлітків до організованого спорту», — вважає Ян Богач, голова Чеського спортивного союзу.

Соцмережі та тиск на результат

Проблема виходить далеко за межі спорту — погіршення психічного здоров'я наймолодших чехів фіксується в усьому суспільстві. «Через тиск на результат і вплив соціальних мереж, де діти постійно порівнюють себя з іншими, вони певною мірою ототожнюють свою особистість з результатами. Якщо не виграють — їм здається, що вони недостатньо хороші як люди», — пояснює менталний коуч Петр Валіш зі SMT Academy, яка співпрацює з клубами і спортивними федераціями та навчає тренерів.

Помірні страх, стрес і нервозність, за його словами, важливі для спорту і допомагають дітям отримувати досвід, корисний у дорослому житті. Але цей стрес не повинен перетворюватися на нездорову тривожність, панічні атаки чи депресію. «Проблема в тому, що рівень стресу, який діти сьогодні здатні витримати, не дуже високий, а це вимагає від батьків і тренерів уміння провести дитину через стресові ситуації», — додає Валіш.

Тривожна статистика

Зараз у дитячому спорті активно обговорюють, чи варто наймолодшим вести рахунок і грати на переможу — багато видів спорту вже змінили правила: молодші вікові групи грають матчі, але голи не зараховуються. «Тільки батьки все одно ведуть власний рахунок, складають таблиці й діляться ними один з одним», — зазначає Мажик.

Першими «тренерами» дитини з психологічної точки зору стають саме батьки, а не тренери в клубах, і перший тиск теж часто йде саме від них. Фахівці радять простий підхід: пригадати, що сам хотів би почути від батьків чи тренера в подібній ситуації, або просто запитати дитину напряму, що допомогло б саме їй.

Статистика підтверджує гостроту проблеми: за останнє десятиліття кількість дітей з психічними розладами в Чехії зросла на третину. Якщо у 2010 році амбулаторне психіатричне лікування отримували близько 40 тисяч підлітків до 19 років, то у 2024 році їхня кількість досягла 66 тисяч. Кожен п'ятий підліток регулярно наносить собі самопошкодження, а серед дівчат-підлітків — найвразливішої групи — за останні чотири роки кількість госпіталізацій з цієї причини подвоїлася.

Читайте також: 8 найкращих місць для купання під Прагою: озера, кар'єри та пляжі за годину їзди від столиці

Джерело: seznamzpravy.cz