Експрикордонник: Європа втрачає контроль над кордонами, криза в Сеуті — лише початок

Масові спроби мігрантів прорватися до іспанського анклаву Сеута — це не поодинокий інцидент, а ознака глибокої кризи всієї системи захисту зовнішніх кордонів Євросоюзу. Про це заявив колишній співробітник прикордонної служби, відомий під іменем Солвін.

«Це було лише питанням часу, коли станеться щось подібне», — каже він. За його прогнозом, подібні ситуації повторюватимуться дедалі частіше — як у найближчому майбутньому, так і в довшій перспективі. Те, що сталося в Сеуті, він називає колапсом загальноєвропейської охорони кордонів.

Слабкі місця на кордоні Європи

Сеута та сусідня іспанська Мелілья роками вважаються найвразливішими точками зовнішнього периметра ЄС. Але, за словами експрикордонника, реальні проблеми набагато глибші: структурні недоліки системи не вирішувалися десятиліттями.

Єдиної діючої системи захисту зовнішніх кордонів у Європи досі немає — контроль залишається в руках окремих країн-членів, кожна з яких дбає передусім про власні інтереси. Підсумок — багаторічний, як висловився Солвін, «пінг-понг з мігрантами»: країни на зовнішньому периметрі намагаються пропустити якомога більше людей далі, до Центральної та Північної Європи, а держави всередині ЄС намагаються повернути їх назад.

Канарські острови — наступна точка тиску

На думку Солвіна, мігранти шукатимуть нові слабкі ланки в системі. «Якщо це не Сеута і Мелілья, то цим місцем стануть Канарські острови. Мігранти потраплятимуть до Європи будь-якими способами. Нинішня європейська міграційна система приречена на провал», — заявив він.

Він переконаний, що чинний нині спільний європейський порядок надання притулку (CEAS) ситуацію не змінить, оскільки не усуває базові структурні хиби системи.

Два шляхи з глухого кута

За словами колишнього прикордонника, у Європи є лише два варіанти виходу з кризи. Перший — перетворити агентство Frontex на структуру з власними повноваженнями на втручання і фактично створити центральний орган, відповідальний за всю охорону зовнішніх кордонів ЄС. Проблема в тому, що для цього країнам-членам довелося б відмовитися від частини суверенітету. «Тоді іспанський чи італійський уряд більше не контролював би свої кордони. А провести це буде непросто», — зауважив Солвін.

Другий шлях — повернення до національних кордонів з драматичними наслідками: Шенгенську зону довелося б розпустити, а свобода пересування Європою — зникла б. Кожній країні довелося б самостійно охороняти й контролювати власні рубежі. Технічно це здійсненно, вважає експерт, але спричинило б «масштабні економічні наслідки» і зруйнувало б одну з центральних опор Євросоюзу.

Джерело: novinky.cz