Модні тенденції в озелененні міст і приватних садів — махрові сорти квітів та декоративні злаки без супутніх трав — перетворюють привабливі на вигляд клумби на справжні екологічні пустелі для комах-запилювачів. Про це йдеться в матеріалі, присвяченому ландшафтній архітектурі та її впливу на бджіл, метеликів та інших запилювачів.
Махрові квіти — з надмірною кількістю пелюсток — люди виводили ще з античності: про це писав давньогрецький філософ Теофраст у III столітті до нашої ери, описуючи дикі троянди з незвично великою кількістю пелюсток. У Стародавньому Римі махрові ароматні троянди вирощували промисловими масштабами заради ефірних олій, а в Китаї за часів династії Тан (близько 750 року н.е.) імператорські сади в Чан'ані перетворювали на величезні півонієві парки, цілеспрямовано відбираючи махрові форми.
Поки такі квіти залишалися рідкістю за стінами палацових садів, а пізніше — у скромній кількості на бабусиних грядках серед м'яти, меліси, шавлії та інших медоносних трав, проблем для комах не виникало. Але надмірна кількість пелюсток у сучасних садових сортів часто блокує доступ до нектару та пилку або взагалі не дає рослині їх виробляти — для запилювачів такі квіти марні.
Схожий ефект дає й інша модна тенденція — сади з декоративними злаками, які часто належать до нетутешніх і подекуди інвазивних видів, доповнені мізерним набором багаторічників. Популярна нині рослина-втікачка вербена аргентинська (Verbena bonariensis), яка через зміну клімату здатна дедалі активніше поширюватися в Чехії, годує лише невибагливих комах-генералістів, але не допомагає рідкісним видам-спеціалістам, які в Європі найбільше страждають від вимирання.
Науковці описують ефект «узурпації запилювачів»: рослина з рясним нектаром, як-от інвазивний чагарник буддлея Давида (метеликовий кущ), буквально перетягує на себе всіх комах-генералістів, залишаючи місцеві види без запилювачів. Ще небезпечніша так звана фенологічна десинхронізація: якщо чужорідна рослина масово цвіте коротко й інтенсивно, бджоли сприймають це як довгостроковий достаток, закладають більше гнізд — а коли рослина різко відцвітає, личинкам бракує альтернативної їжі, і частина популяції гине.
Найважчий випадок — коли рослина безпосередньо вбиває запилювачів. Ще у 2017 році було опубліковано наукову працю про північноамериканську енотеру красиву (Oenothera speciosa): її квітки приваблюють європейського метелика бражника хоботкового (Macroglossum stellatarum), але жорсткі внутрішні волоски квітки працюють як механічний замок для довгого хоботка комахи — метелик застрягає і здебільшого гине прямо у квітці. Попри це рослина досі продається в розсадниках.
Кілька європейських міст і країн уже переглянули підхід до озеленення. В Ірландії національний план захисту запилювачів офіційно рекомендує садівникам і муніципалітетам обирати прості, немахрові сорти квітів і декоративних вишень. У Берліні з 2020 року використання регіонально місцевих рослин обов'язкове за законом для відкритих природних територій, хоча для міських парків це поки що лише рекомендація. У Відні міська служба садів підбирає багаторічники з різними термінами цвітіння, щоб комахи цілий рік мали доступ до їжі. У Парижі програма «Permis de végétaliser» дозволяє мешканцям озеленювати громадські простори за рекомендованим переліком рослин із позначками про їхнє місцеве походження. У кантоні Цюрих офіційна служба бджільництва радить використовувати дикорослі місцеві види замість екзотичних декоративних сортів.
Автори матеріалу зазначають, що на ринку поки вистачає немахрових сортів троянд — вони морозостійкіші, рідше хворіють і восени тішать око червоними шипшинами, яких у махрових сортів не буває. Розв'язання проблеми, наголошується в матеріалі, не потребує повної відмови від декоративних рослин: достатньо надавати перевагу простим квітучим і регіонально місцевим видам у громадському озелененні, залишивши пишні махрові сорти для колекційних і декоративних клумб.
Читайте також: Празький Град зсередини: 9 місць на території фортеці, які не можна пропустити
Джерело: ekolist.cz