Дядько прем’єр-міністра Андрея Бабіша, з яким пов’язана родинна історія «еміграції» до Канади, виявився колишнім співробітником гестапо та членом СС. Про це йдеться в новому дослідженні Інституту вивчення тоталітарних режимів, опублікованому в журналі «Пам’ять та історія».
Бабіш раніше казав, що його родина зазнала переслідувань за комуністів, бо тітка виїхала до Канади. Подробиць ніхто не знав — тепер їх з’ясували історики.
У журналі вийшла велика праця «Останній гестапівець?». Вона розповідає про Вілібальда Отто Ерцена та його дружину Віолу. Дівоче прізвище жінки в статті вказано лише ініціалом B., але журналісти знайшли в німецькому Федеральному архіві її повне ім’я — Віола Бабішова. Вона була старшою сестрою батька прем’єра Штефана — тією самою тіткою, що виїхала до Канади, а Ерцен доводився Бабішу дядьком.
Сам прем’єр заявив, що до цієї частини родини стосунку не мав: «Я ніколи їх не бачив, жодного контакту з ними не підтримував, а імені Вілібальд навіть не чув». На подальші запитання він не відповів.
За даними дослідження, Ерцен став членом СС і гестапо ще до одруження з Віолою. Він вступив до СС у Відні, а в жовтні того ж року — до НСДАП. Служив у полку «Фюрер», де були нацисти, які втекли до Німеччини з Австрії після заборони НСДАП у червні 1933 року. «Частину було задіяно під час окупації чеського прикордоння в жовтні 1938 року та внутрішніх районів у березні 1939-го», — пояснює автор праці Ян Зумр.
Зобов’язання перед СС в Ерцена закінчилося в січні 1939 року, але до колишньої професії офіціанта він не повернувся й пішов до гестапо — на посаду кримінального асистента, кандидата на службу. З його особової справи випливає, що він не вирізнявся кмітливістю: не склав криміналістичні іспити, служив на канцелярській посаді спершу в Зліні, а потім у Брно. У СС він дослужився до звання обершарфюрера.
Коли Ерцен познайомився з тіткою Бабіша, автор дослідження з’ясувати не зміг. Дозволу на шлюб він попросив у 1940 році: як співробітник СС і гестапо він потребував схвалення особисто рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера. Наречені пройшли медичні огляди на арійське походження й додали рекомендації від «поважних громадян Райху» та членів НСДАП. «Відколи я його знаю, вони завжди виявляли себе фанатиками, коли йдеться про захист німецької точки зору», — написав один із поручителів, член партії Роберт Штанг.
Про політичну діяльність Віоли Бабішової відомо мало: вона була членкинею Націонал-соціалістичної жіночої ліги, однієї з масових організацій НСДАП. Гіммлер благословив пару 3 грудня 1941 року, а весілля відбулося в березні 1942-го.
У боях Ерцен брав участь лише наприкінці війни. У квітні 1945 року його поліцейську роту передали до щойно створеної бойової групи «Чехія та Моравія», сформованої на навчальному полігоні СС під Бенешовом. Як випливає з дослідження, того ж місяця рота вступила в бій із Червоною армією біля Бржецлава й зазнала важких втрат: зі 160 осіб вижили 45.
Після капітуляції Німеччини Ерцена не раз перевіряли австрійські, а згодом і чехословацькі органи влади. Свідків, які підтвердили б його особисту участь у тортурах чи вбивствах, не знайшлося. Попри це, подружжя вирішило емігрувати. Ерцен просив притулку в американській, французькій та британській зонах окупації, видаючи себе за переселенця й приховуючи нацистське минуле, але скрізь отримував відмову — влада щоразу дізнавалася правду. І все ж у 1950 році Ерценам вдалося виїхати й оселитися в Канаді. Андрей Бабіш народився через чотири роки.
Віола Бабішова померла в 1963 році в Канаді у 48 років. Вілібальд, який змінив у Канаді ім’я на Вільям Отто Ерцен, дожив до часів, коли його небіж став міністром фінансів Чехії, і помер у 2014 році у віці 101 року.
Минуле Віоли, за словами Зумра, завдало проблем батькові Бабіша: у 1962 році Штефана виключили з КПЧ за втрату партквитка й за те, що він приховав еміграцію сестри. Чому він не зізнався, не зовсім зрозуміло. Незрозуміло й те, чи знала Державна безпека про нацистську тінь у родині. «Я не знайшов доказів, що знала, але цим я не стверджую, що не знала», — каже Зумр. За його словами, у Державної безпеки було мало причин цікавитися Ерценом: повоєнні слідчі не знайшли доказів його конкретних злочинів у Чехословаччині, а подружжя жило в Канаді непомітно.
Бабіш приоткрив цю історію ще в 2013 році, коли став видавцем великої щоденної газети. «Мого батька вигнали з КПЧ, бо його тітка сказала, що виїжджає й переїжджає до Канади. Він не вписав це в анкету, і комуністи його вигнали. Потім якийсь час він не міг працювати. Родину годувала мама. У 1968 році його реабілітували», — казав він в інтерв’ю. Як сказано в публікації, насправді йшлося про сестру батька, тобто про тітку самого Бабіша. Він також згадував дві «еміграції» в родині — дядька й двоюрідного брата, а пізніше говорив уже про три.
Зумр вважає, що говорити про «переслідування» брата Віоли, мабуть, надто сильно: згодом його знову прийняли до партії. Інших документів він не знайшов. Батько Бабіша після 1968 року повернувся до зовнішньої торгівлі, представляв ЧССР у Постійному представництві Чехословаччини при ООН, а потім очолював зовнішньоторговельне підприємство Polytechna. Сам Андрей Бабіш вступив до КПЧ у 1980 році й працював у зовнішній торгівлі; Державна безпека вела його як агента під псевдонімом Буреш.
Гід Around Prague за темою: Зноймо (Znojmo) 2026: що подивитися, вино та як дістатися з Праги, Брно і Відня
Around Prague за матеріалами seznamzpravy.cz