Як чеські аграрії можуть боротися з польовками без отрути

Чеські аграрії дедалі частіше стикаються з масовим розмноженням польовок на полях із зерновими та кормовими культурами, особливо на озимих посівах. За даними фахівців з агротехніки, суцільне застосування отрути Stutox нерідко офіційно забороняється владою, а внесення гранул вручну в активні нірки потребує багато робочої сили, що викликає невдоволення господарств.

Природі польовки теж потрібні

Незважаючи на шкоду для врожаю, польовка залишається ключовою ланкою харчового ланцюга для цілої низки охоронюваних і вже рідкісних видів тварин. Йдеться насамперед про сипуху та сплюшку — сов, які живуть переважно в низинних сільськогосподарських районах на висоті 200–350 метрів над рівнем моря. Більш поширені види — канюк, боривітер, сіра сова та вухата сова — трапляються і вище в горах, конкуруючи за їжу та територію з рідкісними совами.

Саме в рівнинних зернових районах польовки завдають найбільшої шкоди, тому там найчастіше застосовується суцільна обробка отрутами. Фахівці вважають, що для збереження рідкісних видів сов застосування Stutox варто мінімізувати або й повністю виключити, замінивши його більш екологічними методами захисту врожаю.

Чим живиться і де живе гризун

Польовка за походженням степовий вид, фізіологічно пристосований до рослинної їжі, — різнотравні луки дають їй багатий вибір кормів. Висока густа трава служить хорошим укриттям від хижаків, особливо денних і нічних птахів. Відкритих просторів гризун інстинктивно уникає, не почуваючись там безпечно — саме тому луки, які кілька разів на рік косять, стають для нього смертельною пасткою через хижаків.

Польовка добре пристосовується до різних кормів і чудово почувається в монокультурах люцерни, конюшини чи ріпаку. А от пізніше висаджувані широкорядні ярі культури, наприклад кукурудза, категорично їй не підходять — як з міркувань безпеки, так і через живлення: стебло кукурудзи гризун не здатен затягнути в нірку.

Схема сівозміни проти польовок

У перший рік після спалаху чисельності польовок фахівці радять висаджувати культури, яким гризуни віддають перевагу — озиму пшеницю, ячмінь або ріпак. Така сівозміна додатково знижує ерозію ґрунту та допомагає утримувати вологу восени й навесні, коли дощів стає все менше.

На другий рік ситуація залишається сприятливою — достатньо чергувати культуру: після пшениці саджати ріпак і навпаки. У проблемних районах рекомендується постійно стежити за чисельністю гризунів і за потреби застосовувати неглибоку оранку або принципи регенеративного землеробства.

До третього року, коли чисельність польовок зазвичай досягає піку, фахівці радять переходити на широкорядні ярі культури — кукурудзу чи підсоняшник, залишаючи поле після озимих «на волю природи» до весни. На такі ділянки злітаються хижі птахи та сови з усієї округи, поступово скорочуючи популяцію гризунів природним шляхом. Якщо до березня чисельність все ще перевищує норму, застосовується гербіцид або неглибока оранка у квітні.

Фахівці попереджають: із почастішанням засушливих періодів шкода від польовок зростатиме, оскільки погано зійняті озимі дають гризунам мало корму, і пошкодження посівів стають помітнішими. У такі критичні періоди внесення Stutox у нірки залишається виправданим — гризуни охочіше беруть отруту за нестачі природного корму.

Що дає такий підхід

Описаний метод, на думку його авторів, застосовний майже повсюдно, особливо в рівнинних зернових районах із частими спалахами чисельності польовок. Єдина незручність для господарств — необхідність змінювати план сівозміни, що, зрештою, відбувається і в звичайні роки при вимерзанні чи поганих сходах.

Серед переваг методу — покращення захисту ґрунту, вологіший мікроклімат, стабільні врожаї та підтримка природних хижаків на неораних за зиму полях. Традиційно оранку проводили навесні, коли ґрунт м'якший, але це збільшує витрату палива та ризик ерозії — тоді як поле, покрите стернею, захищене від неї природним чином.

Читайте також: Метро Праги: схема та квитки

Around Prague за матеріалами ekolist.cz