Від "блукаючої матки" до багатомільярдного ринку: як жіночий сум перетворили на діагноз

Світовий ринок антидепресантів у 2024 році сягнув приблизно 18,1 мільярда доларів, а до 2037 року, за оцінками аналітиків, перевищить 41 мільярд доларів — і левову частку споживачів цих препаратів становлять жінки. У США частка жінок, які приймають антидепресанти, з 1999 по 2018 рік зросла майже вдвічі — з 10% до 18,6% дорослого населення, а в Чехії кількість людей на антидепресантах теж стрімко зростає, причому жінки вдаються до них помітно частіше за чоловіків.

Історія медикалізації жіночих емоцій сягає глибокої давнини. Ще у Стародавньому Єгипті близько 1900 року до нашої ери вважалося, що жіночі нездужання спричинені «блукаючою маткою». Давні греки запровадили термін «істерія» від слова hystera («матка»), а лікуванням слугували статевий акт або вдихання ароматів, які нібито «заспокоювали матку». Уявлення про те, що бездітні або сексуально незадоволені жінки страждають на істерію через «незатребувану матку», зберігалося аж до XVII століття, а у вікторіанську епоху дами носили в сумочках нюхальні солі на випадок нападу «жіночої слабкості». Лише невролог Жан-Мартен Шарко у XIX столітті переніс увагу з матки на нервову систему, а Зигмунд Фройд згодом перевизначив істерію як психологічний стан, спричинений пригніченими емоціями. Офіційно діагноз «істерія» виключили з медичних класифікацій лише 1980 року.

Саме 1980 рік став переломним і для депресії: до того її розглядали як психосоціальну проблему, яку зазвичай лікували терапією. Але після включення до діагностичного довідника поняття «важкий депресивний розлад» депресію почали трактувати як порушення роботи мозку — це й відкрило шлях антидепресантам як основному методу лікування. У 1988 році компанія Ілай Ліллі вивела на ринок Prozac — перший схвалений американським регулятором FDA препарат із групи СІЗЗС (селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну), який швидко здобув славу «чудо-таблетки» з мінімумом побічних ефектів.

Популярність цього класу препаратів підживлювала так звана моноамінова гіпотеза, згідно з якою депресія викликана нестачею в мозку серотоніну та дофаміну. Проте масштабне систематичне дослідження, опубліковане 2022 року, не знайшло жодних доказів того, що дефіцит серотоніну спричиняє депресію, як і зв'язку між рівнем серотоніну та депресивними симптомами. «Що депресія викликана нестачею серотоніну — ми ніколи в це не вірили, це абсолютна нісенітниця», — заявив нейробіолог і психіатр Їржі Горжачек. За його словами, наявність механізму, яким лікують депресію, зовсім не означає, що він усуває її причину — це як стверджувати, що ангіна спричинена нестачею пеніциліну в мигдаликах. Фахівець визнає, що антидепресанти сьогодні призначають надто часто, хоча у важких випадках, особливо за ризику суїциду, вони справді здатні врятувати життя.

У другій половині ХХ століття жіночі емоції стали цілеспрямованим об'єктом маркетингу фармацевтичних компаній. Першим масовим психотропним препаратом у 1955 році став Miltown. Коли з'ясувалося, що він знижує працездатність у чоловіків, рекламу переорієнтували виключно на жінок, обіцяючи полегшення вагітності, симптомів менопаузи та передменструального синдрому. У 1958 році художник Сальвадор Далі навіть створив інсталяцію на честь Miltown під назвою Crisalida, а через два роки препарат прописували вже три чверті американських лікарів — до 1965 року було виписано 500 мільйонів рецептів. На зміну Miltown прийшли Librium і Valium: останній надихнув гурт Rolling Stones на пісню Mother's Little Helper, а 1972 року став найпризначенішим ліками в США — його приймали 20% жінок і 8% чоловіків.

У 1980-х місце транквілізаторів зайняли СІЗЗС. Реклама Prozac від Ілай Ліллі апелювала до образу матерів гаслами на кшталт «Сью знову грається зі своїми дітьми... як раніше», а препарати Effexor XR і Zoloft просували через фрази «Я повернула собі мою маму» та картинки щасливих матерів, які граються з дітьми. У 1990-х у США легалізували рекламу ліків безпосередньо споживачам, і антидепресанти почали просувати через телебачення й журнали з посланнями на кшталт «Підгоріло м'ясо? Чоловік удома з грипом? Ідеальний день для Prozac» — граючи на страху жінок не виправдати суспільні очікування.

Про побічні ефекти цих препаратів говорять значно рідше. Британка Клер Генлі розповіла, що після призначення вищої дози в неї почалися судомні посмикування м'язів, а за два тижні вона двічі намагалася накласти на себе руки; через 20 років після першого прийому таблеток вона досі страждає від наслідків коктейлю ліків, якими лікарі намагалися лікувати побічні ефекти початкових антидепресантів. За оцінками, серйозні побічні ефекти СІЗЗС відчуває приблизно одна людина зі ста, а професор психіатрії Бангорського університету Девід Гілі вважає цю цифру заниженою: на його думку, у кожного четвертого пацієнта тривожність на тлі антидепресантів не знижується, а посилюється, що в частини людей призводить до суїцидальних нахилів.

Одне з масштабних досліджень за участю понад 222 тисяч людей показало підвищений ризик серцево-судинних захворювань і вищу смертність за тривалого прийому СІЗЗС, а також зниження рівня серотоніну та стійкі зміни в хімії мозку. Ще один поширений, але часто замовчуваний побічний ефект — сексуальна дисфункція: жінки скаржаться на нездатність досягти оргазму та втрату лібідо, причому подекуди ці симптоми зберігаються навіть після відміни препарату.

При цьому фахівці наголошують: мета не в тому, щоб знецінити реальні психічні проблеми жінок. Режисер Ондржей Моравец, який пережив важку депресію, визнає, що антидепресанти врятували йому життя, але додає: «Це не єдиний шлях вибратися з важкого стану. Ліки вирівнюють стан мозку на гормональному рівні, але не допомагають вам не повертатися до нього знову — для цього потрібна терапія і довгий, важкий шлях». Лікарі нагадують: жіноча чутливість, тривога і сум самі по собі не патологія, а сигнал про необхідність переглянути спосіб життя, стосунки та власні потреби, а справжній шлях до рівноваги часто вимагає значно більшого, ніж просто таблетка.

Around Prague за матеріалами flowee.cz